Судова мафія у пастці Хабібулліна

Судова мафія у пастці Хабібулліна 

Чому «судді у відставці» повинні нести відповідальність? Уроки США для України 

Судова система в Україні зіткнулася з гострим питанням — як забезпечити відповідальність суддів, які, звільнившись або пішовши у відставку, уникають покарання за потенційні чи реальні порушення. Нещодавнє резонансне судове рішення у справі № 990/185/24, так названій справі «Вадим Хабібуллін проти Вищої ради правосуддя» лише загострило цю проблему, демонструючи прогалини у законодавстві та підходах до притягнення до відповідальності екс-суддів, суддів у відставці. У той час, як українські суди та Вища рада правосуддя (ВРП) ухиляються від розгляду подібних справ, досвід США пропонує дієві механізми для вирішення цієї проблеми, на яких наполягає голова «Фонду Святого Гавриїла Ургебадзе» Вадим Хабібуллін. 

Українська справа, яка викликала резонанс

Справу, що стала лакмусовим папірцем для української системи правосуддя, ініціював голова «Фонду Святого Гавриїла Ургебадзе» Вадим Хабібуллін. Його позов проти ВРП стосувався судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Павла Микуляк, який є суддею у відставці та якого Вадим Хабібуллін обгрунтовано звинуватив у порушенні несумісності, оскільки встановлено, що суддя згідно пункту 6 статті 45 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не може одночасно бути адвокатом. А суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Павло Микуляк, перебуваючи на посаді судді, не зупинив свідоцтво адвоката, що є грубим порушенням.

Попри законодавчу вимогу перевіряти подібні заяви, ВРП залишила скаргу Вадима Хабібуллін без розгляду, посилаючись на пункт 12.5 Регламенту, який дозволяє відмовляти у провадженні, якщо суддя вже звільненний.

Проте, згідно із Конституцією України (ст. 8, ст. 19) та Законом «Про Вищу раду правосуддя» (ст. 39), подібних винятків для «суддів у відставці» не передбачено. Ця прогалина у законодавстві та її зловживання не лише створюють загрозу безкарності, але й підривають довіру суспільства до судової влади.

Американський приклад: як борються із безкарністю екс-суддів у США

У США питання відповідальності суддів навіть після їх звільнення вирішено на законодавчому рівні. Американська модель дисциплінарного нагляду дозволяє:

1. Розглядати скарги на екс-суддів (суддів у відставці). Дисциплінарні органи можуть проводити розслідування порушень, вчинених суддями під час їхньої каденції, навіть якщо вони залишили посаду.

2. Застосовувати санкції ретроактивно. У США екс-суддям (суддям у відставці) можуть бути винесені дисциплінарні стягнення, включаючи заборону обіймати державні посади в майбутньому, анулювання пенсійних виплат або накладення штрафів. На цьому і наполягає Вадим Хабібуллін. 

3. Публічність та прозорість. Усі розгляди дисциплінарних справ є відкритими для громадськості, що стимулює довіру до судової влади.

Прикладом ефективного застосування цих принципів є справа судді Марка Фуллера, який після відставки через звинувачення у домашньому насильстві все одно підпав під ретельне розслідування.

Чому Україна потребує змін

Українська ситуація суттєво відрізняється від американської. У той час як США забезпечують комплексний підхід до відповідальності суддів, в Україні ми бачимо ухилення від розгляду таких справ через відсутність чітких механізмів притягнення екс-суддів (суддів у відставці) до відповідальності.

Юридичні прогалини в Україні

1. Відсутність чіткої норми щодо екс-суддів (суддів у відставці). Стаття 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не робить винятків для суддів у відставці, однак Регламент ВРП фактично дозволяє уникати розгляду таких справ.

2. Пріоритет підзаконних актів над Конституцією. Регламент ВРП, якого дотримуються у подібних випадках, суперечить Конституції України, яка гарантує верховенство права та пряме застосування норм Основного Закону.

3. Відсутність ретроактивних санкцій. На відміну від США, в Україні поки ще, до цієї резонансної справи «Вадима Хабібуллін проти ВРП», не існує механізмів накладення дисциплінарних стягнень на суддів після їх відставки.

Ризики безкарності

Коли судді знають, що після звільнення чи відставки їхні дії залишаться безкарними, це створює простір для зловживань. Крім того, суспільство втрачає віру у верховенство права, коли одні й ті ж закони по-різному застосовуються до звичайних громадян і представників судової влади.

Шляхи реформування: що варто запозичити у США

Україні варто перейняти найкращі практики США, адаптуючи їх до національного законодавства:

1. Законодавче закріплення відповідальності екс-суддів (суддів у відставці). Необхідно ухвалити зміни до Закону «Про Вищу раду правосуддя», чітко зазначивши, що дисциплінарні провадження можуть порушуватися стосовно суддів навіть після їх відставки.

2. Виключення прогалин у Регламенті ВРП. Норми Регламенту, які дозволяють уникати розгляду скарг через звільнення суддів, мають бути скасовані або приведені у відповідність до Конституції.

3. Розробка системи санкцій. Як у США, потрібно запровадити механізми, які дозволяють позбавляти екс-суддів (суддів у відставці) пенсійних виплат або права на повторне обіймання посад у державній службі чи навіть у адвокатурі, як відбулося у даній справі, оскільки вказаний екс-суддя Павло Микуляк продовжив правничу діяльність в адвокатурі тої ж Закарпатської області.  

4. Прозорість процесу. Забезпечити публічність усіх дисциплінарних розглядів, включаючи стосовно суддів у відставці, щоб суспільство могло відстежувати справедливість ухвалених рішень.

Чи стане справа Хабібулліна поштовхом до реформ?

Справа «Вадим Хабібуллін проти Вищої ради правосуддя» вже стала резонансною. Вона висвітлила проблему, яка давно назріла, — безкарність суддів у відставці, зокрема тих, хто порушив закон під час своєї каденції.

Щоб уникнути подальших правових скандалів та підвищити довіру суспільства до судової влади, Україні необхідно негайно вжити заходів. Досвід США доводить, що запровадження суворих правил дисциплінарної відповідальності суддів — це не лише можливе, а й необхідне рішення.

Українське суспільство заслуговує на судову систему, яка діє в інтересах правосуддя та верховенства права, а не створює привілеї для окремих категорій посадовців. Настав час реформ. 

Цікаво чи наважиться Велика палата Верховного Суду поставити крапку у цій резонансній справі № 990/185/24 «Вадим Хабібуллін проти Вищої ради правосуддя щодо порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Павлом Микуляк (суддя у відставці)», оскільки ця справа тісно пов’язана і є похідною від справи № 990/137/24 щодо порушення несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області Павла Микуляк, яка тісно пов’язана і є похідною від справи №260/5601/23, яку «розглянув» цей суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області Павло Микуляк, оскільки суддя Микуляк виявився діючим адвокатом з не зупиненим свідоцтвом адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ), але «розглянув» справу «Вадим Хабібуллін проти Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області», яка є відповідачем у справі № 260/5601/23 та у якій цей «суддя-адвокат» Микуляк перебуває на обліку як адвокат. 

Останнє слово в Україні звичайно за Конституційним Судом України, але і він в тому числі - шлях до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). 

До Вашої уваги апеляційна скарга Вадим Хабібулліна від 15 грудня 2024 року до Великої палата Верховного Суду: 

+++++++++++++++++

ВАДИМ ХАБІБУЛЛІН

+++++++++++++++++

 

15.12.2024 № 1512ПЛ-185 

(990/185/24(11.12) - ВРП(30.04) - МИКУЛЯК / хабібуллін)

Велика Палата Верховного Суду / №990/185/24

-щодо перегляду в апеляційному порядку Рішення 

Верховного Суду у справі №990/185/24 від 11.12.2024  

Верховний Суд / №990/185/24

-щодо Рішення Верховного Суду у справі № 990/185/24 від 11.12.2024

Позивач: ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ / 1975istina1975@gmail.com   

Відповідач: ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ (ВРП) / assistant@hcj.gov.ua 

Справа «Вадим Хабібуллін проти ВРП щодо судді у відставці»

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №990/185/24 від 11.12.2024 «Вадим Хабібуллін проти ВРП щодо порушення несумісності суддею МИКУЛЯК П.П. (суддя у відставці)» 

Високошановна Велика Палата Верховного Суду,

шановний Верховний суд та Вища рада правосуддя!

Передмова

Я, Вадим Хабібуллін, подаю апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №990/185/24 від 11.12.2024 «Вадим Хабібуллін до Вищої ради правосуддя щодо порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. (суддя у відставці), оскільки ВРП помилково застосувала пункт 12.5 Регламенту ВРП, який суперечить Конституції України і статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у питанні щодо порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. (суддею у відставці). 

При цьому я, Вадим Хабібуллін, цілком усвідомлюю, наскільки важливим і резонансним, але важким є питання прийняття рішень щодо суддів у відставці, адже кожен діючий суддя потенційно може стати суддею у відставці. Це може створювати психологічний тиск на систему судочинства. Водночас переконаний, що справедливість, законність, верховенство права та дотримання Конституції України мають залишатися незмінними пріоритетами, а особливо із врахуванням наявної практики Сполучених штатів америки (США) щодо розгляду дисциплінарних справ відносно суддів навіть після їх звільнення з посади, включаючи суддів у відставці чи екс-суддів, яка забезпечує можливість застосування дисциплінарних санкцій щодо екс-суддів, суддів у відставці, а також беручи до уваги, що жодних виключень щодо суддів у відставці ані Конституція України, ані стаття 39 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" не мають. 

Система правосуддя повинна бути орієнтована на забезпечення довіри суспільства до судової влади, а також на гарантування того, що судді, незалежно від їхнього статусу – діючі чи у відставці, будуть нести відповідальність за порушення закону.  

Суть справи  

11 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення у справі №990/185/24, яким відмовив у задоволенні позову Хабібулліна В.М. до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП).  

Позивач звертався до суду з позовом про визнання протиправною та скасування ухвали члена ВРП Мороза М.В. від 30 квітня 2024 року №995/0/18-24, якою заяву Хабібулліна В.М. щодо порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. залишено без розгляду.  

Суд помилково підтримав позицію ВРП, посилаючись на регламентні норми, які дозволяють залишати такі заяви без розгляду у випадках, коли суддя звільненний із посади: 

• не врахувавши, що ВРП помилково застосувала пункт 12.5 Регламенту ВРП, який суперечить Конституції України і статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»; 

• не врахувавши, що Конституція України закріплює принцип верховенства права, а норми  Конституції України є нормами прямої дії, які і мали застосувати і ВРП і Суд. 

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Вадим Хабібуллін подає цю апеляційну скаргу.  

Підстави для оскарження

Аналіз позову

Позов подано Вадимом Хабібулліним до Вищої ради правосуддя (ВРП) із вимогою:

• Визнати протиправною та скасувати ухвалу члена ВРП від 30 квітня 2024 року про залишення без розгляду та повернення заяви Вадима Хабібулліна  щодо порушення несумісності суддею у відставці МИКУЛЯК П.П. - суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. 

Аргументи позивача Вадима Хабібулліна:

• ВРП діяла з порушенням Конституції України та статті 39 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" та не застосувала Конституцію України через призму принципу верховенства права, оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії. В порушення цього ВРП застосувала пункт 12.5 Регламенту ВРП, а він суперечить Конституції України і статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». 

• ВРП зобов'язана відкривати провадження щодо несумісності, навіть стосовно екс-суддів, суддів у відставці, оскільки ні Конституція, ні закон не містять виключень для таких випадків, а практика Сполучених штатів америки (США) щодо розгляду дисциплінарних справ відносно суддів навіть після їх звільнення з посади, включаючи суддів у відставці чи екс-суддів - забезпечує можливість застосування дисциплінарних санкцій щодо екс-суддів, суддів у відставці. І жодних виключень ані Конституція України, ані стаття 39 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" не мають.

Аналіз рішення суду

Суд відмовив у задоволенні позову на підставі таких висновків:

• ВРП діяла відповідно до пункту 12.5 Регламенту ВРП, який дозволяє залишати заяви без розгляду у випадках, коли суддя звільненний із посади.

• Позивач не надав належних доказів, які б свідчили про порушення його прав оскаржуваним рішенням.

При цьому Суд зазначив, що адміністративні суди перевіряють дії суб’єктів владних повноважень на відповідність Конституції та законам України, але не визнав порушення цих норм у діях ВРП.

Суд та ВРП не врахували норми Конституції

Суд та ВРП не врахували норми Конституції, як акту найвищої юридичної сили в Україні. 

Пряма дія норм Конституції (ст. 8 Конституції)

Стаття 8 Конституції України закріплює верховенство права та встановлює, що норми Конституції є нормами прямої дії. У разі суперечності закону чи іншого нормативного акта Конституції, застосуванню підлягають норми Основного Закону.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що Регламент ВРП, яким керувалася Рада при прийнятті оскаржуваної ухвали, суперечить статтям 6, 8, 19 Конституції України.

Зобов’язання діяти в межах Конституції та законів (ст. 19 Конституції)

Частина друга статті 19 Конституції зобов’язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У даному випадку ВРП, залишаючи заяву без розгляду, керувалася не Конституцією України чи законом, а лише власним Регламентом, який не може суперечити Конституції.

Порушення вимог Закону України "Про Вищу раду правосуддя"

Недотримання статті 39 Закону України "Про Вищу раду правосуддя"
Згідно зі статтею 39 цього Закону, ВРП має відкривати та розглядати справи про порушення суддями вимог щодо несумісності, незалежно від їхнього статусу (суддя на посаді, суддя у відставці чи звільненний суддя).

Оскаржувана ухвала ВРП фактично порушила цю норму, адже закон не передбачає можливості уникнення розгляду таких справ через звільнення судді з посади.

Регламент ВРП суперечить Закону України "Про Вищу раду правосуддя"

Посилання ВРП на пункт 12.5 Регламенту, який нібито дозволяє залишати заяви без розгляду у випадку звільнення судді, є незаконним, оскільки цей пункт суперечить статті 39 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Обґрунтування неконституційності дій ВРП:

• Стаття 8 Конституції України: Норми Конституції є нормами прямої дії. Суд мав застосувати їх замість Регламенту ВРП.

• Стаття 19 Конституції України: Органи державної влади можуть діяти лише в межах, визначених Конституцією та законами. ВРП перевищила свої повноваження.

Аналіз статті 39 Закону України "Про Вищу раду правосуддя":

• Закон не передбачає виключень для екс-суддів, суддів у відставці, тому ВРП мала обов'язок відкрити провадження.

Принцип верховенства права:

• Регламент ВРП не може суперечити законам і Конституції. Дії ВРП, засновані на Регламенті, порушують цей принцип.

Прецеденти та висновки:

• Суд та ВРП не взяли до уваги навіть рішення Конституційного Суду України про обов'язковість застосування Конституції як акту найвищої юридичної сили (наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду №9 від 1996 року).

Порушення прав позивача Вадима Хабібулліна:

• Дії ВРП унеможливили перевірку порушення несумісності, що прямо впливає на право позивача на справедливий розгляд його заяви у інших тісно повʼязаних справах, оскільки ця справа № 990/185/24 щодо порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. (суддею у відставці) - тісно пов’язана і є похідною від справи № 990/137/24 щодо порушення несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П., яка тісно пов’язана і є похідною від справи № 260/5601/23, яку «розглянув» суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. (суддя МИКУЛЯК П.П. виявився діючим адвокатом з не зупиненим свідоцтвом адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ), але розглянув справу «Вадим Хабібуллін проти Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області», яка є відповідачем у справі №260/5601/23 та у якій цей «суддя-адвокат» МИКУЛЯК П.П. перебуває на обліку як адвокат). 

Ігнорування порушень несумісності

Принцип несумісності як гарант верховенства права

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що суддя не може одночасно бути адвокатом (пункт 6 статті 45). Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П., перебуваючи на посаді судді, не зупинив свідоцтво адвоката, що є грубим порушенням.

Неналежна перевірка фактів

ВРП не здійснила належну перевірку щодо наявності несумісності, що призвело до порушення прав заявника Вадима Хабібулліна на об'єктивний розгляд його заяви.

Принцип верховенства права та судова практика

Прецедента практика Верховного Суду та Конституційного Суду

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що суди зобов’язані оцінювати будь-який нормативний акт на предмет відповідності Конституції. У разі виявлення суперечностей мають застосовуватися норми Конституції як норми прямої дії.

Ігнорування принципу добросовісності та неупередженості

Залишення заяви без розгляду на підставі формальної причини – звільнення судді – суперечить принципам добросовісності, неупередженості та справедливості, передбаченим Конституцією України та КАС України.

Обов’язок судів відмовлятися від застосування неконституційних норм

Відповідно до ст. 7 КАС України та практики Верховного Суду, суд зобов’язаний оцінювати законність підзаконних актів, таких як Регламент ВРП. У разі виявлення суперечностей із Конституцією, суд повинен застосувати норми Основного Закону як норми прямої дії.

Суперечність Регламенту ВРП Закону України "Про Вищу раду правосуддя"

Закон України "Про Вищу раду правосуддя" (ст. 39) не містить жодних норм, які б дозволяли залишати без розгляду заяви про порушення несумісності через звільнення судді. Таким чином, Регламент, на який посилається ВРП, прямо порушує законодавство і не може застосовуватись як правова підстава. 

Пряма дія Конституції України в судовій практиці

Принцип верховенства права в Україні

Згідно зі ст. 8 Конституції України, суди зобов’язані керуватися принципом верховенства права, що включає обов’язкове застосування Конституції як акта найвищої юридичної сили.

У Рішенні Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(II)/2022 прямо зазначено, що суди мають відмовлятися від застосування законів чи нормативно-правових актів, які суперечать Конституції, навіть якщо такі акти залишаються чинними .

Ігнорування судом принципу прямої дії норм Конституції

Суд першої інстанції мав би застосувати норми Конституції замість Регламенту ВРП, як того вимагає Конституція. У цьому контексті суд проігнорував фундаментальні принципи:

• Людина, її права і свободи є найвищими цінностями в Україні (ст. 3 Конституції України);

• Органи державної влади можуть діяти лише в межах, визначених Конституцією (ст. 19 Конституції України).

Суд, надавши перевагу Регламенту ВРП, порушив ці принципи та не забезпечив захисту прав позивача Вадима Хабібулліна.

Міжнародний досвід: практика США  

Міжнародний досвід: американська практика як приклад застосування конституційних принципів

Доктрина судового перегляду

У справі "Marbury v. Madison" (1803 рік) Верховний Суд США вперше встановив принцип, за яким суди мають право не застосовувати акти, що суперечать Конституції. Цей принцип став основою конституційного судочинства у світі та зобов’язує суди надавати перевагу конституційним нормам перед іншими правовими актами.

Українська правова система, маючи подібну доктрину прямої дії Конституції (ст. 8 Конституції України), повинна враховувати ці стандарти, що є базовими для демократичних правових держав.

Застосування американської практики в Україні

Суди України, як і в американській моделі, зобов’язані виносити рішення на підставі Конституції та забезпечувати, щоб акти, які суперечать Основному Закону, не застосовувалися у правовідносинах взагалі. 

Отже, Вадим Хабібуллін наводить уточнюючі аргументи

1. Конституція України як акт найвищої юридичної сили  

1.1. Пряма дія Конституції України (ст. 8)  

Конституція України закріплює принцип верховенства права, а її норми є нормами прямої дії. Суд першої інстанції, як доречі і ВРП, розглядаючи справу, мали би відмовитися від застосування пункту 12.5 Регламенту ВРП, оскільки він суперечить Конституції України, Закону України "Про Вищу раду правосуддя" та принципу несумісності.  

1.2. Зобов’язання судів відмовлятися від неконституційних норм  

Відповідно до ст. 7 КАС України, суди зобов’язані застосовувати Конституцію як акт прямої дії та відмовлятися від будь-яких нормативних актів, які їй суперечать. Неконституційність положень Регламенту ВРП мала б стати підставою для його незастосування і в цьому провадженні, у справі «Вадим Хабібуллін проти Вищої ради правосуддя», а точніше - «Вадим Хабібуллін проти порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. (суддею у відставці)»

2. Судова практика в Україні  

2.1. Рішення Конституційного Суду України

У Рішенні від 06.04.2022 №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України підтвердив, що суди не мають застосовувати положення законів чи інших актів, які суперечать Конституції, навіть якщо такі акти залишаються чинними. Це стосується й підзаконних нормативних актів, таких як Регламент ВРП.  

2.2. Принцип верховенства права та захист прав людини 

Суди мають гарантувати, що всі рішення органів державної влади приймаються виключно на підставі, в межах та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Верховний Суд не виконав цього обов’язку, що призвело до порушення моїх прав на справедливий суд.  

3. Законодавство США і дисциплінарні справи щодо суддів після їх звільнення (екс-суддів, суддів у відставці)

3.1. Правова основа США щодо суддів у відставці

У Сполучених Штатах Америки законодавство дозволяє розгляд дисциплінарних справ щодо суддів навіть після їх звільнення з посади, включаючи суддів у відставці чи екс-суддів.  

Ця практика забезпечує можливість застосування дисциплінарних санкцій, зокрема заборони екс-суддям, суддям у відставці брати участь у виборах на посаду судді повторно.  

3.2. Статистика дисциплінарних проваджень у США  

- У 2021 році було розглянуто 116 дисциплінарних проваджень щодо суддів, з них 55% завершено на підставі угоди. Щодо одного екс-судді ухвалено санкцію про заборону на обіймання посади прокурора за дії, вчинені ще на посаді судді.  

- У 2022 році розглянуто 138 проваджень, з них 46% завершено на підставі угоди. Щодо трьох екс-суддів ухвалено рішення про заборону обіймати посаду судді повторно.  

3.3. Значення досвіду США щодо суддів у відставці

Американський досвід показує, що дисциплінарна відповідальність суддів має застосовуватися навіть після їх звільнення з посади. Це є запорукою довіри до правосуддя та гарантією дотримання принципу несумісності. Україна, яка також орієнтується на верховенство права, має враховувати цей Американський досвід у своїй судовій практиці, про що Вадимом Хабібулліним більш розширено вказано у позові.  

4. Порушення принципу несумісності та неналежна перевірка ВРП 

4.1. Принцип несумісності як основа справедливого правосуддя 

Вища рада правосуддя залишила без належної уваги заяву про порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. (суддею у відставці), який вбачається, що реально не припинив адвокатської діяльності під час перебування на посаді судді, що є порушенням пункту 6 статті 45 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".  

4.2. Відмова ВРП від належної перевірки

Залишення заяви без розгляду виключило можливість встановлення правди щодо порушень суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. вимог несумісності, що є прямим порушенням прав Вадима Хабібулліна на справедливий розгляд справи.  

Висновки та прохання  

На підставі викладеного вважаю помилкове рішення Верховного Суду у справі №990/185/24 від 11 грудня 2024 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому, враховуючи наведене вище, 

• беручи до уваги принцип IURA NOVIT CURIA — (суд знає право), принцип офіційного зʼясування всіх обставин у справі, який має полягати насамперед у активній ролі суду та обов’язок суду застосовувати Конституцію як акт прямої дії та відмовлятися від будь-яких нормативних актів, які їй суперечать, 

• оскільки Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип офіційного зʼясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи, 

• а особливо в адміністративному процесі на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони та необхідності дотримання принципу де мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та обʼєктивне рішення, а також необхідності надання правової оцінки викладеному у позові, заявах і поясненнях Вадима Хабібулліна і згідно КАС України,-  

ПРОШУ: 

• прошу Велику Палату Верховного Суду постановити ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі та розглянути справу через призму обов’язку застосування Конституції України як акту прямої дії та обов’язку суду сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, оскільки Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип офіційного зʼясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи, а в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони і мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та обʼєктивне рішення, а особливо в адміністративному процесі на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, оскільки ВРП помилково застосувала пункт 12.5 Регламенту ВРП, який суперечить Конституції України і статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у питанні щодо порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. (суддею у відставці). 

• прошу Велику Палату Верховного Суду, із урахуванням принципу «JURA NOVIT CURIA» («СУД ЗНАЄ ЗАКОНИ») переглянути Рішення Верховного Суду у справі № 990/185/24 від 11.12.2024 та скасувати із застосуванням Конституції України як акту прямої дії та ухвалити нове рішення, яким зобов’язати Вищу раду правосуддя розглянути по суті заяву Вадима Хабібулліна щодо порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. (суддя у відставці) із врахуванням також не стільки приватного інтересу Вадима Хабібулліна, а необхідності дотримання і захисту публічного інтересу, суспільного інтересу, дотримання Конституції та законів і належної правової процедури та необхідності захисту суспільних (публічних) інтересів, з виключенням класичного зловживання правом суб’єктами владних повноважень та із застосуванням принципу верховенства права з урахуванням Європейської Конвенції та судової практики Європейського Суду та Суду ЄС та практики Сполучених штатів америки (США) щодо розгляду дисциплінарних справ відносно суддів навіть після їх звільнення з посади, включаючи суддів у відставці чи екс-суддів, яка забезпечує можливість застосування дисциплінарних санкцій щодо екс-суддів, суддів у відставці, в тому числі здійснюючи правосуддя незалежним судом від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання на основі прямих норм Конституції, як акта прямої дії і законів України та на засадах верховенства права, підтримуючи високі стандарти з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів, оскільки ВРП помилково застосувала пункт 12.5 Регламенту ВРП, який суперечить Конституції України і статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у питанні щодо порушення несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області МИКУЛЯК П.П. (суддею у відставці). 

Додатки:

 

1. Копія рішення Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №990/185/24.  

2. Копія ухвали ВРП від 30.04.2024 №995/0/18-24.  

3. Копії позову, який підтверджує викладені обставини.  

4. Копія цієї апеляційної скарги для відповідача в е-Суд.  

З повагою і щирим сподіванням на належне реагування, всебічний, повний, справедливий та неупереджений, об’єктивний і законний і обґрунтований та відкритий і прозорий розгляд,

Благослови Україну і помилуй Господи Всевишній!  

Слава БОГУ! Слава УКРАЇНІ/Народу! Слава ЗСУ!   

ВАДИМ ХАБІБУЛЛІН