Адвокатура Києва під окупацією: апеляція Хабібулліна проти Мін’юсту

 

Адвокатура Києва під окупацією: апеляція Хабібулліна проти Мін’юсту 

Київська адвокатура під окупацією: Хабібуллін подав відповідь на відзив Мін’юсту у справі «Захоплення медведчуківцями адвокатури Києва»

16 серпня 2025 року правозахисник Вадим Хабібуллін подав до Шостого апеляційного адмінсуду відповідь на відзив Міністерства юстиції України у резонансній справі №320/22989/23, яку вже називають «Захопленням медведчуківцями адвокатури Києва».

Суть спору — легітимність рішення Ради адвокатів України (РАУ) №10 від 21.02.2023, на підставі якого було змінено керівництво Ради адвокатів міста Києва. Хабібуллін доводить: на момент ухвалення цього рішення строк повноважень РАУ вже завершився у 2022 році, а отже, орган діяв поза законом і без жодних повноважень.

У відповіді на відзив Мін’юсту правозахисник наголошує:

• нотаріальне посвідчення підписів не створює повноважень там, де їх немає;
• саме Мін’юст ще у 2022 році (наказ №5706/5) визнавав відсутність у РАУ права втручатися у кадрові питання Ради адвокатів Києва;
• тепер же відомство демонструє відверту непослідовність, фактично покриваючи рейдерську атаку на столичну адвокатуру.

Особливий акцент зроблено й на тому, що посилання Мін’юсту на справу Госпсуду Києва №910/3536/23 є маніпуляцією, оскільки рішення не набрало законної сили та взагалі стосується інших обставин.

«Йдеться не просто про внутрішній конфлікт в адвокатурі. Це — загроза національній безпеці, адже контроль над адвокатурою Києва отримали так звані медіа залишки медведчуківської агентури Росії», — підкреслює Хабібуллін.

Правозахисник спирається на висновок Верховної ради, практику Верховного Суду та ЄСПЛ (зокрема, справу Afgan Mammadov v. Azerbaijan), де прямо наголошено: акти органів без чинних повноважень є юридично нікчемними.

Таким чином, апеляція Хабібулліна покликана повернути адвокатуру Києва у правове поле, зняти «покровительство» Мін’юсту з нелегітимної «псевдо-РАУ» та поставити крапку в черговій спробі антиукраїнського впливу на ключовий самоврядний орган правників.

Хабібуллін резюмує: «Боротьба триває. І як завжди — далі буде з Божою милістю!»

+ДАЛІ ПОВНИЙ ТЕКСТ ВІДПОВІДІ, АПЕЛЯЦІЇ+

+ХАБІБУЛЛІН 6/9 KHABIBULLIN+

16.08.2025 року 

№ 16.08-320/22989/23-ВІДПОВІДЬ

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ ВІДПОВІДАЧА

МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

До Шостого апеляційного адміністративного суду

У справі №320/22989/23 (провадження №А/855/25023/25)

Позивач: ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ

Відповідач: МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Третя особа: РЯБЕНКО ПЕТРО КОНСТАНТИНОВИЧ

ШАНОВНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ!

1. Предмет апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подана на Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2025, яким помилково відмовлено у задоволенні позову щодо визнання протиправним і скасування наказу Мін’юсту №1266/7 від 30.05.2023 та зобов’язання повторно розглянути мою скаргу від 27.02.2023 №27/02.2023.

2. Спростування доводів відзиву

2.1. Мін’юст помилково ігнорує критерій «уповноваженого органу»

За логікою самої Колегії Мін’юсту (висновки 2022 р., покладені в основу наказу №5706/5), документ, що є підставою для кадрової зміни керівника, має бути рішенням уповноваженого органу управління відповідної юрособи (тут — Ради адвокатів Києва, РАК). 

Якщо рішення походить не від такого органу, воно є неналежним документом, а реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації.

У матеріалах справи відсутній аналіз Колегією питання: чи мала Рада адвокатів України (РАУ) компетенцію ухвалювати рішення №10 від 21.02.2023 щодо призначення (зміни) керівника Ради адвокатів Києва. 

Натомість Колегія обмежилась формальним зіставленням переліку поданих документів і перевіркою ЄДР, не відповівши на питання уповноваженості органу — ключове для законності дії.  

2.2. Спеціальний закон і відмежування повноважень НААУ/РАУ від повноважень РАК

Ще в 2022 р. Мін’юст (у межах попередньої скарги) підтвердив: НААУ/РАУ може затверджувати положення «рад адвокатів регіонів», але не вносити зміни до них замість регіональної ради і не вирішувати кадрових питань керівника РАК. Це прямо зафіксовано у зведених матеріалах. Втручання «центру» в кадрові питання РАК Києва суперечить п.5 ч.4 ст.55 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у його змісті, якого дотримувався Мін’юст у 2022 р. (наказ №5706/5).

Отже, рішення РАУ №10 (21.02.2023), покладене в основу дії 23.02.2023 року №1000711070061048098, є актом неуповноваженого органу щодо кадрових змін РАК Києва, а відтак — неналежним документом для державної реєстрації. Колегія була зобов’язана встановити це та задовольнити скаргу.  

2.3. Нотаріальне посвідчення підписів ≠ уповноваженість органу

Той факт, що підписи під «центральним» рішенням засвідчено нотаріально, не легітимізує відсутні повноваження органу видавати такий акт. На це вже вказувала Колегія у 2022 р., визнаючи, що навіть за формально чинного підпису документ може бути неналежним, якщо не походить від належного органу управління.  

2.4. Непослідовність Мін’юсту щодо ідентичних по суті ситуацій (2022 vs 2023)

У 2022 р. Мін’юст наказом №5706/5 задовольнив мою скаргу саме через те, що «центр» перевищив повноваження у відношенні до РАК Києва, і зміни в ЄДР було скасовано.  

У 2023 р., попри аналогічний правовий дефект (кадрове втручання «центру» до РАК), Мін’юст зробив прямо протилежний висновок, не пояснивши, чому критерій «уповноваженості» більше не застосовується. Така зміна підходу без належного мотивування є порушенням принципів обґрунтованості та послідовності адміністративної практики.

2.5. Аргумент Мін’юсту про «іншу реєстраційну дію / інші документи» — нерелевантний

Визначальним є не перелік додатків, а право того, хто ухвалив рішення, це робити. Якщо «центр» не уповноважений призначати керівника РАК Києва — вид документу чи його нотаріальне оформлення не мають значення; реєстратор мав відмовити, а Колегія — скасувати дію.  

2.6. Посилання на господарську справу №910/3536/23 є нерелевантним і юридично неспроможним 

Наведена згадка про рішення ГСК Києва від 30.07.2024 (часткове скасування пунктів наказу №5706/5) не встановлює законності рішення РАУ №10 і не звільняє Мін’юст від обов’язку дати правову оцінку уповноваженості органу при розгляді моєї скарги від 27.02.2023. Це інше провадження з іншим предметом, яке не підміняє адміністративний контроль Мін’юсту за законністю реєстраційних дій.  

Отже, Мін’юст у відзиві посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2024 у справі №910/3536/23, яким нібито частково скасовано пункти наказу Мін’юсту №5706/5 від 20.12.2022, намагаючись використати це як аргумент проти моїх вимог. 

Однак:

1. Це рішення не набрало законної сили.

Як підтверджено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024, відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Рябенка П.К. та самого Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду від 30.07.2024. Апеляційний розгляд у справі №910/3536/23 призначений на 15.09.2025. Отже, станом на час подання відзиву та розгляду цієї справи рішення першої інстанції у справі №910/3536/23 не є остаточним і не має жодного преюдиційного значення.

2. Навіть після набрання законної сили воно було б нерелевантним.

Справа №910/3536/23 стосується іншої реєстраційної дії (2022 року) та іншого наказу Мін’юсту (№5706/5), тобто іншого предмету спору. Вона не встановлює ані легітимності Ради адвокатів України після 2022 року, ані правомірності її рішення №10 від 21.02.2023, що стало підставою для реєстраційної дії від 23.02.2023 №1000711070061048098.

3. Посилання Мін’юсту вводить суд в оману.

Використання рішення, яке не набрало законної сили, як «аргументу» в адміністративному процесі суперечить принципам добросовісності, об’єктивності та повного з’ясування обставин справи (ст. 2, 9, 77 КАС України). Відповідач зобов’язаний довести правомірність власного наказу №1266/7, а не прикриватися нерелевантними посиланнями на інші судові процеси.

4. Висновок.

Твердження Мін’юсту про «часткове скасування» наказу №5706/5 не може братися судом до уваги: по-перше, через відсутність законної сили відповідного рішення; по-друге, через інший предмет і підстави спору. Будь-яке використання цього аргументу у відзиві є безпідставним та юридично нікчемним.

2.7. Про межі судового контролю та стандарт перевірки рішення органу влади

За КАС України суд перевіряє, чи дія/рішення вчинені на підставі, у спосіб і в межах повноважень, із урахуванням усіх істотних обставин. Мін’юст, помилково відмовляючи у задоволенні скарги, не дослідив основну істотну обставину — чи був «центр» уповноваженим органом для кадрового втручання до РАК Києва, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

3. Додатково щодо фактичних обставин

• Оскаржувана дія — від 23.02.2023 №1000711070061048098 — змінила керівника РАК (внесено т.в.о.) і контактні дані; саме ця дія стала предметом моєї скарги від 27.02.2023 та спору з наказом №1266/7.  

• У 2022 р. за результатами «аналогічної» скарги Мін’юст уже усував незаконне втручання «центру» в управління РАК (наказ №5706/5), наголосивши на відсутності в РАУ/НААУ повноважень змінювати керівника РАК. Це — релевантна та узгоджена з правом позиція, яку слід було застосувати й у 2023 р.

4. Щодо відсутності повноважень Ради адвокатів України після 2022 року

4.1. Помилковість позиції Мін’юсту у відзиві

У своєму відзиві Міністерство юстиції стверджує, що я нібито не заявляв вимог про відсутність у Ради адвокатів України повноважень приймати будь-які рішення після 2022 року. Такий підхід є неправомірним з кількох підстав:

• по-перше, це адміністративний процес, де саме відповідач зобов’язаний довести правомірність своїх рішень (ст. 77 КАС України), а не позивач — доводити їх протиправність;

• по-друге, Мін’юст не звільнявся від обов’язку перевірити не лише повноважність РАУ щодо втручання у діяльність Ради адвокатів міста Києва, але й легітимність Ради адвокатів України як такого органу після закінчення строку його повноважень у 2022 році;

• по-третє, суд, навіть за відсутності окремої вимоги, зобов’язаний був надати правову оцінку правосуб’єктності органу, на рішення якого спирався Мін’юст, оскільки це — ключова обставина для законності наказу №1266/7.

4.2. Нормативна та фактична база

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», строк повноважень Ради адвокатів України становить 5 років, а обрана вона була у 2017 році. Жодна норма закону не передбачає автоматичного продовження цих повноважень. Відтак у 2022 році Рада адвокатів України де-юре втратила легітимність.

Спроба продовжити своє існування на підставі незаконного і неконституційного рішення РАУ №69 про так званий, але помилковий «континуїтет» є неконституційною та незаконною, що підтверджено:

• висновком Дослідницької служби Верховної Ради України;

• практикою Верховного Суду (ухвала КЦС ВС від 07.08.2024 у справі №616/458/21; постанови ВС у справах №913/204/18, №160/1088/19; постанова Великої Палати ВС від 09.06.2022 у справі №520/2098/19; рішення Вінницького ОА суду від 05.06.2023 у справі №120/1400/23);

• практикою ЄСПЛ, зокрема у справі Afgan Mammadov v. Azerbaijan, де прямо зазначено: орган, що діє після завершення строку повноважень, є нелегітимним, а його акти не відповідають принципу верховенства права.

4.3. Обов’язок Мін’юсту та суду

Мін’юст, розглядаючи мою скаргу від 27.02.2023, мав перевірити не лише перелік поданих документів, а й саму легітимність органу, що їх видав. Оскільки рішення РАУ №10 від 21.02.2023 прийнято органом, який втратив свої повноваження, воно є юридично нікчемним і не може створювати жодних правових наслідків.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, проігнорував цей фундаментальний аспект. Водночас відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») та ст. 9, 308, 310 КАС України, апеляційний суд має право і зобов’язаний самостійно надати правову оцінку легітимності РАУ, навіть якщо суд першої інстанції цього питання не дослідив.

4.4. Висновок

Таким чином, наказ Мін’юсту №1266/7 від 30.05.2023 ґрунтується на нікчемному акті органу, який після 2022 року втратив повноваження. Відсутність перевірки цього факту є грубим порушенням вимог Конституції України (ст. 6, 19) та КАС України (ст. 2, 9, 77). 

Це додатково підтверджує протиправність оскаржуваного наказу та необхідність його скасування.

5. Висновок

Відзив Мін’юсту не спростовує ключових доводів апеляційної скарги і підтверджує, що при розгляді моєї скарги від 27.02.2023 Колегія не дослідила головне — уповноваженість органу, чиє рішення лягло в основу реєстрації (РАУ №10). 

Невстановлення цієї обставини призвело до протиправного наказу №1266/7.

6. ПРОШУ 

1. Апеляційну скаргу, з урахуванням принципу «jura novit curia» (суд знає право) — задовольнити.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №320/22989/23 — скасувати.  

3. Прийняти нове рішення, яким:

3.1. визнати протиправним і скасувати наказ Мін’юсту №1266/7 від 30.05.2023 «Про відмову в задоволенні скарги»;  

3.2. зобов’язати Мін’юст повторно розглянути мою скаргу від 27.02.2023 №27/02.2023 відповідно до п.17 Порядку №1128 (як прямо передбачено наслідки скасування рішення) 

4. Надати належну оцінку всім викладеним доводам та аргументам, і зазначити в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення наведених аргументів. 

Додатки: приєднано до е-Суду 

Наперед вдячний Вам та Вашим співробітникам! 

Божої милості при прийнятті рішення! 

Благослови Україну і помилуй  Господи Всевишній! 

З повагою, Вадим ХАБІБУЛЛІН

+++ 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Київського окружного адмінсуду

від 04.08.2025 у справі №320/22989/23

+ХАБІБУЛЛІН 6/9 KHABIBULLIN+

05.08.2025 року 

№ 0508-320/22989/23-АПЕЛЯЦІЯ

Шостий апеляційний адміністративний суд

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Київського окружного адміністративного суду

від 04.08.2025 у справі №320/22989/23

Позивач: ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ  

Відповідач: МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Третя особа:РЯБЕНКО ПЕТРО КОНСТАНТИНОВИЧ

Оскаржуване рішення:

Рішення Київського окружного адміністративного суду 

від 04.08.2025 року Суддя: Лапій С.М. (https://surl.li/aozgmp) 

ШАНОВНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ!

Вступ

Ця апеляційна скарга подана на рішення, яким відмовлено в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту. Оскаржуваний наказ було видано за результатами розгляду скарги на держреєстрацію змін у керівництві Ради адвокатів міста Києва, яка ґрунтувалася на рішенні Ради адвокатів України (РАУ).

Позивач вважає, що зазначене рішення РАУ є юридично нікчемним, оскільки орган, який його прийняв, після завершення строку своїх повноважень у 2022 році втратив легітимність. Суд першої інстанції не дав належної оцінки питанню правосуб’єктності РАУ, що є ключовим для правильного вирішення спору, а тому рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з цим рішення підлягає скасуванню, а позов – задоволенню.

І. Стислий виклад обставин справи

Позивач оскаржив наказ Міністерства юстиції України №1266/7 від 30.05.2023 «Про відмову в задоволенні скарги» щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу – Раду адвокатів міста Києва, зокрема зміни керівника, вчиненої приватним нотаріусом Мамай І.В.

Позов містив вимоги (https://surl.li/augndd) + відповідь на відзив (https://surl.li/nbjbow):

 • визнати протиправним і скасувати наказ №1266/7;

 • зобов’язати Міністерство юстиції повторно розглянути скаргу від 27.02.2023 №27/02.2023.

ІІ. Підстави для апеляційного оскарження

Рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Кодексу адміністративного судочинства України та практики Верховного Суду і ЄСПЛ.

ІІІ. Аргументація та правова позиція апелянта

1. Вирішальне значення має питання легітимності Ради адвокатів України.

Рішення РАУ №10 від 21.02.2023, яке покладено в основу реєстраційної дії, ухвалене органом, що з 2022 року діє поза межами своїх повноважень, встановлених ч. 6 ст. 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (5 років).

Жодна норма не передбачає автоматичного продовження повноважень РАУ. Тому її склад утратив легітимність у 2022 році.

2. Цей факт підтверджується такими доказами:

 • Висновок Дослідницької служби Верховної Ради України, де прямо зазначено: повноваження припиняються після спливу 5 років, подовження не передбачене (https://surl.lu/jrzfjn).

 • Судова практика:

 • ухвала КЦС ВС від 07.08.2024 у справі №616/458/21, ЄДРСР №120973761;

 • постанова ВС від 12.03.2019 у справі №913/204/18;

 • постанова ВС від 10.03.2020 у справі №160/1088/19;

 • постанова Великої Палати ВС від 09.06.2022 у справі №520/2098/19;

 • рішення Вінницького ОА суду від 05.06.2023 у справі №120/1400/23.

 • Практика ЄСПЛ, зокрема справа Afgan Mammadov v. Azerbaijan (Application no. 43327/14): орган, що діє після закінчення строку повноважень, є нелегітимним, а його рішення не відповідають принципу верховенства права (https://surli.cc/dzhgzj).

3. Суд першої інстанції не перевірив правосуб’єктність РАУ.

Суд визнав документ чинним лише за зовнішніми ознаками, не перевіривши, чи мав орган, що його видав, право діяти у 2023 році.

Це є грубим порушенням статті 2 КАС України, яка зобов’язує перевіряти, чи дія суб’єкта владних повноважень відповідає принципам законності, обґрунтованості, належної процедури.

4. Рішення РАУ №10 від 21.02.2023 є юридично нікчемним.

Оскільки воно прийняте органом, який де-юре втратив легітимність, таке рішення:

 • не створює жодних правових наслідків;

 • не може бути підставою для державної реєстрації змін;

 • не є правомірним джерелом адміністративного акта.

5. Висновок Мін’юсту, який ґрунтується на нікчемному рішенні РАУ, також є протиправним.

Мін’юст, відмовивши в задоволенні скарги, не перевірив, чи РАУ взагалі мала правоздатність у момент ухвалення рішення.

6. Суд не розглянув справу через призму статей 6 та 19 Конституції України.

Ці статті прямо зобов’язують органи публічної влади діяти лише:

 • в межах повноважень;

 • у спосіб, визначений законом.

Якщо орган вийшов за межі повноважень — усі його акти є нікчемними «ipso jure» і не потребують навіть формального скасування.

IV. Висновки

Суд першої інстанції ухвалив рішення:

 • без урахування фундаментального питання правосуб’єктності РАУ;

 • без належної перевірки джерела повноваження;

 • з порушенням принципу верховенства права;

 • із формальним підходом до оцінки доказів.

V. ПРОШУ:

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 293, 295, 308, 309, 310 КАС України, з урахуванням принципу «JURA NOVIT CURIA» (суд знає закони), а також необхідності надання належної правової оцінки всім доводам та аргументам і зазначення мотивів прийняття або відхилення,- 

ПРОШУ:

 1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження;

 2. Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №320/22989/23;

 3. Ухвалити нове рішення, яким:

 • визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1266/7 від 30.05.2023;

 • зобов’язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Хабібулліна Вадима Монев’яровича від 27.02.2023 №27/02.2023.

 4. Надати належну оцінку всім викладеним доводам та аргументам, і зазначити в судовому рішенні (ухвалі) мотиви прийняття або відхилення наведених аргументів. 

Додатки: приєднано до е-Суду 

Наперед вдячний Вам та Вашим співробітникам! 

Божої милості при прийнятті рішення! 

Благослови Україну і помилуй  Господи Всевишній! 

З повагою, Вадим ХАБІБУЛЛІН