Чи вирішуватиме Конституційний долю ч.3 ст.307 КПК,- Хабібуллін

 

Чи вирішуватиме Конституційний долю ч. 3 ст. 307 КПК,- Хабібуллін 

15 жовтня 2025 року — справа, яка ставить під питання одну з базових гарантій Конституції. Правозахисник Вадим Хабібуллін звернувся до Конституційного Суду України зі скаргою на частину третю статті 307 Кримінального процесуального кодексу. У своїй заяві він доводить: норма, що робить ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора остаточними й практично не підлягаючими апеляційному перегляду, позбавляє особу ефективного судового захисту та суперечить статтям Конституції про верховенство права, право на судовий захист і забезпечення апеляційного перегляду. 

У справі № 344/18047/25 суд відмовив Хабібулліну у визнанні потерпілим і послався саме на цю частину статті 307 КПК, вказавши, що ухвала не підлягає оскарженню — наслідком стало набрання ухвалою законної сили без можливості апеляції. Документ із текстом скарги і доказами подано до КСУ 15 жовтня 2025 року. 

Позиція правозахисника Хабібулліна — не лише про індивідуальний випадок. 

Він підкреслює системний характер проблеми: якщо норма лишається в силі, тисячі громадян, чиї процесуальні права вирішуються ухвалами слідчих суддів, ризикують залишитися без ефективного механізму оскарження. 

Конституційна скарга звертає увагу на невідповідність процесуального регулювання принципам пропорційності та доступу до правосуддя, а також на необхідність уніфікації практики та захисту конституційних гарантій.

Розгляд конституційної скарги в КСУ може стати прецедентним: якщо суд визнає частину третю ст. 307 КПК неконституційною, це відновить можливість апеляційного контролю над всіма ухвалами слідчих суддів і посилить захист процесуальних прав учасників кримінального провадження. 

Справу варто уважно відстежувати — вона торкається не лише одного громадянина, а й загальної довіри до системи правосуддя. 

Отже, як завжди надихає Хабібуллін: і далі буде з Божою милістю. 

До Вашої уваги резюме конституційної скарги:

+ХАБІБУЛЛІН 6/9 KHABIBULLIN+

15.10.2025 року 

№ 15.10 КСУ ч3ст307 КПК - 344/18047/25 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ 

ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ 

КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА
щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення 

частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України

Суб’єкт права на конституційну скаргу — Хабібуллін Вадим — звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) положення частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК України), прийнятого Законом України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. Оспорюване положення передбачає: «Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру».

На думку заявника, у такому вигляді припис частини третьої статті 307 КПК України не відповідає статтям 8, 55, 64 та пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, оскільки: • фактично позбавляє особу права на апеляційний перегляд судового рішення, яким вирішується питання про процесуальний статус учасника кримінального провадження (зокрема, визнання потерпілим), що безпосередньо впливає на реалізацію його прав і законних інтересів; • створює виключення, не передбачене Конституцією України, чим звужує зміст і обсяг гарантованого Основним Законом права на судовий захист та апеляційне оскарження; • суперечить принципу верховенства права, зокрема його складовим — доступу до правосуддя, справедливості та пропорційності, закріпленим у статті 8 Конституції України та підтвердженим практикою Конституційного Суду України й Європейського суду з прав людини; • призводить до відсутності ефективного засобу судового захисту, що несумісно з конституційною гарантією, передбаченою статтею 55 Конституції України.

Заявник просить Конституційний Суд України: визнати частину третю статті 307 Кримінального процесуального кодексу України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) у тій частині, в якій вона допускає відсутність права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, постановленої за результатами розгляду скарги на постанову слідчого, дізнавача чи прокурора про відмову у визнанні особи потерпілою або іншої ухвали, що безпосередньо впливає на реалізацію процесуальних прав учасника кримінального провадження.