Чорні дні судді Атаманюка: “роз’яснення” підміняє правосуддя?

 

Чорні дні судді Атаманюка: коли “роз’яснення” підміняє правосуддя 

Правозахисник Вадим Хабібуллін звернувся до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою на суддю Івано-Франківського міського суду Богдана Атаманюка. Підставою стала ухвала у справі №344/18198/25, якою фактично узаконено практику, що підмінює правосуддя формальністю.

Суддя погодився з органом досудового розслідування в особі дізнавача у КП №42025000000000802 Аміна Кулакова, який замість процесуального рішення у формі постанови (ст. 220 КПК) надав заявнику «лист-роз’яснення». Це позбавило особу права на оскарження та перетворило бездіяльність на “законну практику”.

Для порівняння, в аналогічній справі №344/18196/25 слідчий суддя Ірина Пастернак продемонструвала приклад справжнього правосуддя — задовольнила скаргу Хабібулліна, зобов’язавши прокуратуру ухвалити процесуальне рішення. Її ухвала також не підлягає оскарженню, але відповідає закону, духу Конституції та стандартам ЄСПЛ.

Хабібуллін наголошує: це не просто помилка, а порушення принципу доступу до правосуддя, гарантованого статтями 55 Конституції та 13 Конвенції про захист прав людини. Адже ухвали слідчих суддів за ст. 303 КПК остаточні — тож суддя має діяти максимально уважно й відповідально.

“Коли суддя легітимізує відмову реагувати на клопотання, він перекреслює мету статті 303 КПК — забезпечення судового контролю. Якщо не бачити різниці між постановою і роз’ясненням, завтра будь-яке право може бути замінене «пояснювальним листом». Це вже не правосуддя, а профанація”, але все і далі буде з Божою милістю — підсумував Хабібуллін. 

+++ 

Витяг. ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ

ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ 

ВАДИМ ХАБІБУЛЛІН

Підстави дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя

Вступ щодо суті порушення 

Скарга стосується допущеного вказаним суддею Івано-Франківського міського суду АТАМАНЮКОМ Б.М. істотного порушення норм процесуального права під час розгляду скарги за ст. 303 КПК України. Суддя, розглядаючи скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування, підтвердив правомірність “відповіді-роз’яснення” замість процесуального рішення у формі постанови, передбаченого ст. 220 КПК України. Таким чином, суд фактично узаконив відмову органу досудового розслідування від виконання процесуального обов’язку та позбавив заявника права на ефективний судовий захист.  Оскільки ухвала судді у таких справах є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню, це порушення набуває системного і принципового характеру — воно ставить під сумнів саму здатність суду забезпечувати реальний доступ до правосуддя, що прямо суперечить статтям 3, 8, 55 Конституції України, статтям 2, 7, 220, 303 КПК України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

I. Конституційні та законодавчі засади дисциплінарної відповідальності судді

Відповідно до частини четвертої статті 126 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, крім випадків учинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 цього ж Закону, дисциплінарним проступком судді є, зокрема:

• незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі відмова в розгляді по суті заяви чи скарги);

• істотне порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками процесу їхніх процесуальних прав;

• незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення доводів сторін;

• порушення засад рівності учасників процесу, змагальності та свободи у наданні доказів.

II. Фактичні обставини

05.10.2025 року заявником було подано до органу досудового розслідування клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42025000000000802, яке відповідно до статті 220 КПК України підлягало розгляду у визначений законом строк із винесенням процесуального рішення - мотивованої постанови згідно зі статтею 110 КПК України.

Однак дізнавачем таке процесуальне рішення не прийнято, натомість заявникові надано “лист-відповідь” із роз’ясненням, що його клопотання нібито не є процесуальним. Це свідчить про факт процесуальної бездіяльності органу досудового розслідування, яка порушує гарантоване статтями 55 Конституції України та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту.

12.10.2025 року у зв’язку з цим заявник звернувся до Івано-Франківського міського суду зі скаргою за статтею 303 КПК України на бездіяльність дізнавача.

III. Зміст ухвали слідчого судді

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області АТАМАНЮКА Б.М. від 20.10.2025 року (справа №344/18198/25) провадження за скаргою було закрито з мотивів того, що на час розгляду бездіяльність нібито припинена, оскільки дізнавачем 14.10.2025 року надано “відповідь” заявнику. 

Тобто, з ухвали слідує, що на дату подання скарги бездіяльність була доведена заявником, оскільки клопотання подано 05.10.2025 року, скарга по 303 КПК подана 12.10.2025 року, а лист «відповідь-роз’яснення» замість процесуального рішення - постанови начебто надано після звернення до слідчого судді 14.10.2025 року.

Фактично слідчий суддя підтримав позицію органу досудового розслідування, визнавши, що відсутність процесуального рішення у формі постанови не є порушенням, і прийняв до уваги «лист-роз’яснення» як належне реагування на клопотання, подане в порядку статті 220 КПК України.

При цьому слід зазначити, що в іншій аналогічні справі № 344/18196/25 (пр. 1-кс/344/7095/25, слідчий суддя ПАСТЕРНАК І.А.) у скарзі про аналогічну бездіяльність але вже прокурора — скарга задоволена та шановний Слідчий суддя У Х В А Л И В: Скаргу Хабібулліна Вадима на бездіяльність прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури щодо нерозгляду клопотання цивільного позивача про накладення арешту на майно у рамках кримінального провадження № 42025000000000802 для забезпечення відшкодування шкоди та збереження речових доказів - задоволити. Зобов’язати уповноваженого представника Івано-Франківської обласної прокуратури розглянути клопотання Хабібулліна Вадима про накладення арешту на майно у рамках кримінального провадження № 42025000000000802 для забезпечення відшкодування шкоди та збереження речових доказів, та прийняти відповідне процесуальне рішення, про що повідомити скаржника. Ухвала оскарженню не підлягає. 

IV. Сутність порушень, що утворюють склад дисциплінарного проступку

1. Істотне порушення норм процесуального права

Слідчий суддя, закриваючи провадження, фактично легітимізував відмову органу досудового розслідування від процесуального реагування, чим порушив принцип верховенства права і норми статей 220, 110, 303 КПК України.

Відповідь у формі “роз’яснення” не може замінювати постанову, а тому бездіяльність не була припинена належним чином. Закриття провадження в такій ситуації є незаконною відмовою в доступі до правосуддя.

2. Ненадання мотивів відхилення доводів сторони

У тексті ухвали відсутнє обґрунтування, чому суд погодився з тим, що роз’яснення дізнавача може вважатися процесуальною відповіддю, а також чому проігноровано доводи про порушення права на ефективний захист, гарантованого статтями 55 Конституції та 13 Конвенції.

Таким чином, суддя не навів мотивів відхилення аргументів заявника, що прямо суперечить вимогам пункту 4 частини першої статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів».

3. Порушення засад змагальності та рівності сторін

Суддя фактично прийняв сторону органу досудового розслідування, не перевіривши належним чином доводи заявника і не забезпечивши реального судового контролю за процесуальною бездіяльністю. Це є порушенням засад рівності сторін і принципу змагальності, закріплених у статтях 7 та 22 КПК України.

4. Невиконання судом обов’язку забезпечити ефективний судовий захист

Оскільки ухвала слідчого судді є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню, на суд покладався особливий обов’язок забезпечити повноцінний і неформальний розгляд скарги. Формальне закриття провадження без перевірки суті порушення створює реальне обмеження права на доступ до суду, гарантованого статтею 55 Конституції України.

V. Правове значення допущених порушень

Дії судді АТАМАНЮКА Б.М. свідчать про можливе вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у:

• незаконній відмові в доступі до правосуддя шляхом формального закриття провадження;

• істотному порушенні норм процесуального права, яке унеможливило реалізацію права на ефективний судовий захист;

• відсутності мотивів відхилення доводів сторони;

• порушенні засад рівності сторін і змагальності процесу.

Такі дії суперечать вимогам Конституції України, Закону «Про судоустрій і статус суддів» та принципу верховенства права, закріпленому статтею 8 Конституції.

VI. Особлива відповідальність судді у провадженнях, які не підлягають оскарженню

Особливої уваги заслуговує те, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги за статтею 303 КПК України є остаточною і не підлягає апеляційному оскарженню. Це означає, що саме в таких категоріях справ суд виконує не лише формальну, а найвищу гарантійну функцію захисту прав людини, адже жоден інший суд уже не зможе виправити потенційну судову помилку. Саме тому національні та європейські стандарти правосуддя вимагають від судді в подібних випадках максимальної уважності, бездоганної логічності, аргументованості та добросовісного дослідження всіх доводів сторін.

Згідно з усталеною позицією Європейського суду з прав людини «будь-яке судове рішення, яке є остаточним і позбавляє особу можливості апеляційного перегляду, має бути особливо ретельно мотивованим і відповідати вимогам статті 6 Конвенції про справедливий суд». Такі рішення не можуть бути формальними чи шаблонними, адже від них залежить не лише конкретне право особи, а й довіра суспільства до судової влади в цілому.

Суддя, який розглядає скаргу, що не підлягає подальшому оскарженню, фактично реалізує виняткову дискрецію держави у сфері правосуддя, і тому зобов’язаний діяти з найвищим ступенем професійної відповідальності, внутрішньої дисципліни та совісності. Неуважність або формалізм у таких провадженнях підривають саму суть права на ефективний судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, статтею 2 КПК України та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, кожен суддя, ухвалюючи рішення, яке не підлягає оскарженню, повинен усвідомлювати, що в цей момент він є єдиним і останнім носієм обов’язку держави забезпечити людині правосуддя, а тому будь-яке нехтування процесуальними гарантіями чи недбалість у викладенні мотивів є не лише порушенням закону, а й деформацією самої ідеї правосуддя.

VII. Правова оцінка допущеного порушення

Виходячи з аналізу матеріалів, наявні очевидні ознаки дисциплінарного проступку судді, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

• незаконна відмова в доступі до правосуддя,

• істотне порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію права на ефективний судовий захист,

• відсутність мотивів відхилення доводів сторони,

• порушення засад рівності сторін і змагальності процесу.

Суддя АТАМАНЮК Б.М., маючи обов’язок перевірити законність бездіяльності дізнавача, не здійснив належного судового контролю, а навпаки — виправдав неправомірну бездіяльність, визнавши “роз’яснення” рівнозначним процесуальному рішенню. Це є грубе відхилення від закону і суперечить самій меті судового контролю в межах кримінального провадження.

Крім того, враховуючи, що ухвала за ст. 303 КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, суддя мав діяти з максимальною ретельністю, відповідальністю та повагою до права особи на справедливий суд. Відсутність такої ретельності є ознакою недбалого і формального здійснення правосуддя, що підриває довіру громадян до суду та суперечить загальноєвропейським стандартам судової діяльності.

Отже, дії судді свідчать про вчинення дисциплінарного проступку, що має наслідком порушення основоположних принципів верховенства права, законності, незалежності суду та права особи на ефективний засіб правового захисту.

Висновок: допущене суддею порушення не є простою процесуальною помилкою, а становить істотне спотворення змісту судової функції, яке виправдовує втручання Вищої ради правосуддя з метою відновлення авторитету правосуддя та гарантій конституційних прав людини.

VIII. Висновок і прохання

Виходячи з викладеного, наявні достатні дані, що вказують на можливе вчинення суддею АТАМАНЮКОМ Б.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ПРОШУ Вищу раду правосуддя:

1. Провести перевірку викладених у цій скарзі фактів.

2. У разі їх підтвердження — притягнути вказаного СУДДЮ Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області АТАМАНЮК БОГДАНА МИКОЛАЙОВИЧА (слідчий суддя у справі № 344/18198/25 Провадження № 1-кс/344/7096/25) до дисциплінарної відповідальності.