Чорний день слідчого судді Яни Левицької

 

Чорний день слідчого судді Яни Левицької: коли мовчання ухвали стає предметом дисциплінарної перевірки 

18 грудня 2025 року у Подільському суді Києва було постановлено ухвалу, яка, замість вирішення процесуального питання, стане початком дисциплінарного розгляду у Вищій раді правосуддя по скарзі від 20 грудня 2025 року, поданої правозахисником і головою «Фонду Святого Гавриїла Ургебадзе» Вадимом Хабібулліним. 

Йдеться про рішення слідчої судді Яни Левицької у справі № 758/18316/25 щодо скарги на бездіяльність органу прокуратури при внесенні відомостей до ЄРДР (влкв).

Суть конфлікту проста й водночас принципова: заявник надав суду офіційний витяг з електронної пошти Gmail, який підтверджував дату, час та адресу подання заяви про кримінальне правопорушення. Проте суд у своїй ухвалі не визнав цей доказ недопустимим, не спростував його, але й не надав жодної мотивованої оцінки. 

Фактично — суд просто промовчав.

Ще більш тривожно виглядає інше: ухвала містить посилання на «аналогічне кримінальне провадження», яке, як з’ясувалося, стосується іншої особи, іншої статті КК та іншого предмета розслідування. Така підміна фактичних обставин поставила під сумнів не лише уважність розгляду, а й сам стандарт судового контролю.

Ключовим у цій історії є те, що заявник прямо просив суд надати оцінку всім доводам і зазначити мотиви їх прийняття або відхилення. Саме цей обов’язок — мотивувати рішення — є фундаментом справедливого суду. І саме його відсутність стала підставою для дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя за ознаками порушень, передбачених статтею 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Це не історія про «незгоду з рішенням». Це історія про те, що невмотивоване судове рішення позбавляє людину ефективного права на захист і апеляцію, а отже — підриває довіру до правосуддя як інституту.

Для судді цей день став «чорним» не через критику, а через мовчання ухвали. Бо коли суд не відповідає на аргументи сторони — відповідати доводиться вже перед Вищою радою правосуддя.

Бо як завжди надихає Хабібуллін: «і далі буде з Божою милістю».