Нормативний рецидив Ізовітової
Нормативний рецидив Ізовітової або Хабібуллін знову проти «каси адвокатури»
Правозахисник і голова Фонду Святого Гавриїла Ургебадзе Вадим Хабібуллін подав позов та відкрито справу 320/3145/26 про скасування рішення Ради адвокатів України №149, яким запроваджено плату задля збагачення так званої медведчуківської верхівки адвокатури.
Це вже 4 спроба - рецидив НААУ РАУ Ізовітовоі впровадити ідентичний механізм. Три попередні рішення — у 2017 (816/2353/17), у 2020 (640/28561/20), у 2023 (320/9411/23) за позовом Хабібулліна — суди визнали протиправними і нечинними. Проте РАУ знову відтворює той самий нормативний зміст, ігноруючи Конституцію, Суди та принцип правової визначеності.
Ключовий аргумент позову — плата прямо порушує право на доступ до правосуддя та є дискримінацією за майновою ознакою і призведе до незаконного збагачення так званої «медведчуківської» верхівки адвокатури.
Позицію Хабібулліна раніше вже підтримав і Омбудсман.
Хабібуллін ставить під сумнів і легітимність самої Ради адвокатів України після 2022, оскільки закон не передбачає автоматичного продовження її повноважень, а Висновок Дослідницької служби Верховної Ради підтверджує відсутність континуїтету.
Стосовно ж самої екс-голови НААУ РАУ Лідії #Ізовітова вже розслідуються кримінальні провадження №12025105070000031 та №12025105070000509 за ст. 353 КК (самовільне присвоєння повноважень).
Цей позов — не перший удар Хабібулліна по фінсхемах так званої «медведчуківської» верхівки адвокатури. У 2023 у справі 320/9411/23 за його позовом суд скасував аналогічне рішення #НААУ, #РАУ та #ВКДКА, яким роками «освоювали» мільйони. Це позбавило «медведчуківців» десятків мільйонів грн.
На тлі офіційно оприлюднених доходів НААУ — понад 266 мільйонів грн за 2020–2025 — нова «плата» виглядає не як турбота про систему, а як повторна спроба закріпити фінбар’єр та збагатитися.
29 січня 2026 Суддя Київського окружного адмінсуду Лисенко В.І., відкрив справу № 320/3145/26 (Ухвала https://surl.lt/bbylsf) та зобов’язав НААУ РАУ опублікувати оголошення.
Отже, суд знову зупинить нормативний рецидив Ізовітової бо і далі буде з Божою милістю,- #Хабібуллін
Рада адвокатів України у справі за позовом Вадима Хабібулліна "Нормативний рецидив Ізовітової" просить ЗАЛУЧИТИ Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури ВСІХ областей https://www.facebook.com/share/p/1N28QHFR7r/
Докладніше позов https://13istina66.blogspot.com/2026/01/blog-post_20.html
Додатки до позову на 141 арк https://surl.li/wrmkos
+++
Повідомлення НААУ РАУ про справу № 320/3145/26 за позовом Вадима Хабібулліна
Додатки до позову на 141 арк https://surl.li/wrmkos
+++ ТЕКСТ ПОЗОВУ +++
+ ХАБІБУЛЛІН 6/9 KHABIBULLIN +
20.01.2026 року
№ 20.01 НААУ РАУ 149 ПЛАТА ПОЗОВ
До Київського окружного адміністративного суду
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття
рішення Ради адвокатів України № 149 від 13 грудня 2025 року
«Про впровадження плати за організаційно-технічне забезпечення
розгляду дисциплінарних заяв (скарг) та удосконалення
нормативного регулювання ведення електронних реєстрів»
Додатки до позову на 141 арк https://surl.li/wrmkos
Позивач / ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ
Відповідач / ЄСІТС 38488439:
Недержавна некомерційна професійна організація
"Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України
Шановний суд, Ваша честь головуючий!
Рішення Ради адвокатів України № 149 є 4 спробою запровадити ідентичне за змістом регулювання, попередні 3 спроби якого вже були визнані судами протиправними та нечинними у справах № 816/2353/17, № 640/28561/20, № 320/9411/23.
ВСТУП
Цей позов подано з метою усунення з правового поля чергового нормативного рішення Ради адвокатів України, яким повторно, всупереч Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», усталеній судовій практиці та позиції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, встановлено плату як умову доступу до дисциплінарних механізмів адвокатури.
Рішення Ради адвокатів України №149 є 4 спробою запровадити ідентичне за змістом регулювання, попередні 3 спроби якого вже були визнані судами протиправними та нечинними у справах № 816/2353/17, № 640/28561/20, № 320/9411/23.
Крім того, спірне рішення прийнято органом, повноваження якого після 2022 року є сумнівними з огляду на відсутність передбаченого законом континуїтету, що підтверджується офіційними висновками Верховної Ради України, практикою Європейського суду з прав людини та правовими позиціями Верховного Суду.
1. ОСКАРЖЕННЯ НПА ТА ОПУБЛІКУВАННЯ ОГОЛОШЕННЯ
Статею 4 КАС України визначено, що: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) субʼєкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) субʼєкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а (ЄДРСР №97494866) зазначив, що юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 04.03.2020 № 450/1236/17. Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).
Зважаючи на викладене, оскаржуване у цій справі рішення Ради адвокатів України — є нормативно-правовим актом.
Позивач зауважує, що особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів … та інших субʼєктів владних повноважень врегульовано статтею 264 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Згідно з положеннями частин четвертої-десятої цієї статті у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.
Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.
Зважаючи на можливість багаторазового застосування нормативно-правового акта та поширення відповідних вимог на невизначене коло осіб, у випадку відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта відповідач повинен виконати покладений на нього судом обов`язок опублікувати оголошення про це у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
Враховуючи вказане, вбачається необхідність також зобов`язати відповідача Недержавну некомерційну професійну організацію "Національна асоціація адвокатів України" опублікувати оголошення про оскарження цього рішення Ради адвокатів України у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, докази чого надати.
2. ПРЕДМЕТ СПОРУ ТА ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ
13 грудня 2025 року Радою адвокатів України прийнято рішення №149 «Про впровадження плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду дисциплінарних заяв (скарг) та удосконалення нормативного регулювання ведення електронних реєстрів».
Цим рішенням знову і повторно:
• встановлено обов’язкову плату за подання та розгляд дисциплінарних скарг;
• визначено конкретні суми та рахунок для сплати;
• передбачено, що без сплати коштів скарга не приймається до розгляду.
Рішення має нормативний характер, поширюється на невизначене коло осіб та розраховане на багаторазове застосування.
3. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ІНТЕРЕС ПОЗИВАЧА
3.1. Інтерес як громадянина України
Рішення РАУ №149 безпосередньо впливає на право будь-якого громадянина України звернутися зі скаргою щодо поведінки адвоката.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у своїй офіційній позиції прямо зазначив, що встановлення плати за подання та розгляд дисциплінарних скарг є порушенням права на доступ до правосуддя та суперечить стандартам прав людини.
Отже, Позивач має безпосередній та актуальний інтерес як особа, на яку поширюється дія спірного нормативного акта.
3.2. Інтерес, підтверджений судовою практикою (справа №320/9411/23)
У рішенні Київського окружного адміністративного суду у справі №320/9411/23 суд встановив, що:
• при оскарженні нормативних рішень Ради адвокатів України позивач не зобов’язаний доводити індивідуальне застосування такого рішення до нього;
• сам факт прийняття нормативного акта, який встановлює протиправні правила для невизначеного кола осіб, є достатнім для звернення до суду.
Ця правова позиція у справі №320/9411/23 є прямо застосовною у даній справі.
3.3. Інтерес у зв’язку з повторністю порушення
Рішення №149 є четвертим нормативним актом РАУ з ідентичним змістом після того, як:
• рішення №203 (2017 рік - № 816/2353/17) — визнано протиправним;
• рішення №37 (2020 рік - № 640/28561/20) — визнано протиправним;
• рішення №144 (2022 рік - №320/9411/23) — визнано протиправним.
Повторне прийняття аналогічного регулювання формує легітимний, підвищений інтерес Позивача у здійсненні судового контролю з метою захисту принципу правової визначеності.
3.4. Інтерес у контексті адвокатури
Позивач з 2003 року тривалий час здійснював адвокатську діяльність, але протиправно був позбавлений свідоцтва адвоката після активної правозахисної діяльності, зокрема подання позову у справі №320/9411/23, оскаржує ці події в Європейському суді з прав людини (заява № 22357/24 «Khabibullin v. Ukraine» від 20/07/24) та має чинний орден «Видатний адвокат України» (Наказ НААУ № 15 від 14.12.2028, орден № 112).
Ці обставини підтверджують реальний, тривалий і добросовісний зв’язок Позивача з предметом спору, якщо суд вважатиме за необхідне оцінювати інтерес також у професійному контексті.
4. НЕПОВНОВАЖНІСТЬ РАДИ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ ПІСЛЯ 2022
4.1. Відсутність конституційно та законодавчо передбаченого континуїтету
Відповідно до Конституції України та загальних принципів публічного права, будь-який орган, наділений владними або квазівладними повноваженнями, може діяти виключно:
• у межах повноважень;
• у спосіб, передбачений законом;
• протягом строку, на який такі повноваження надані.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає автоматичного або самостійного або безстрокового продовження повноважень органів адвокатського самоврядування, а також не містить положень про «мовчазний» або «фактичний» континуїтет.
Отже, після спливу встановленого законом строку повноважень, орган адвокатського самоврядування втрачає здатність ухвалювати будь-які нормативні рішення, якщо відсутній прямо передбачений законом механізм їх легітимного продовження.
4.2. Висновок Дослідницької служби Верховної Ради України
ВИСНОВКОМ Дослідницької служби Верховної Ради України від 31.01.2025 року встановлено, що рішення РАУ №69, яким було протиправно продовжено повноваження органів адвокатського самоврядування, суперечить Конституції України та закону.
Дослідницька служба Верховної Ради України підтвердила, що:
• закон не передбачає можливості самостійного продовження повноважень органами адвокатського самоврядування;
• будь-які рішення, прийняті на підставі такого «продовження», позбавлені належної правової основи.
Таким чином, починаючи з 2022 року, Рада адвокатів України діє за відсутності належного континуїтету, що зумовлює нелегітимність усіх подальших нормативних рішень, у тому числі рішення №149.
4.3. Рішення ЄСПЛ (справа Afgan Mammadov v. Azerbaijan, §66)
Практика Європейського суду з прав людини щодо відсутності континуїтету (ЄСПЛ справа Afgan Mammadov v. Azerbaijan, Application №43327/14, §66) підтверджує, що орган адвокатського самоврядування без законного континуїтету є нелегітимним, а його рішення — позбавлені правової сили.
У цьому рішенні ЄСПЛ чітко встановив:
• орган адвокатського самоврядування, строк повноважень якого сплив, не може вважатися легітимним, якщо його повноваження не продовжені у спосіб, прямо передбачений законом.
ЄСПЛ наголосив, що відсутність континуїтету, заснованого на законі, позбавляє рішення такого органу правової сили, незалежно від того, чи визнавалися вони формально чинними на національному рівні.
З огляду на те, що українське законодавство не передбачає механізму автоматичного продовження повноважень Ради адвокатів України, наведена практика ЄСПЛ є безпосередньо застосовною до спірних правовідносин.
4.4. Наслідки для рішення РАУ №149
Рішення Ради адвокатів України №149:
• прийняте органом, який втратив повноваження;
• ухвалене за відсутності законного континуїтету;
• не може вважатися актом, прийнятим «належним суб’єктом».
Отже, рішення РАУ №149 прийнято неповноважним органом, що саме по собі є підставою для його визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття.
Відтак, навіть до аналізу його змісту, рішення РАУ №149 — є юридично нікчемним як таке, що ухвалене неповноважним органом.
5. ПРОТИПРАВНІСТЬ РІШЕННЯ РАУ № 149 ПО СУТІ
5.1. Відсутність повноважень на встановлення плати
Закон не наділяє РАУ правом встановлювати будь-які платежі за подання чи розгляд дисциплінарних скарг.
5.2. Порушення права на доступ до правосуддя
Плата як умова прийняття скарги створює дискримінацію за майновим станом та порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
5.3. Ігнорування обов’язкових судових рішень
Рішення РАУ №149 відтворює регулювання, яке вже неодноразово визнавалося судами протиправним у справах №816/2353/17, №640/28561/20, №320/9411/23, що підриває принцип правової визначеності.
6. СКАСУВАННЯ НЕКОНСТИТУЦІЙНИХ РІШЕНЬ
Верховний Суд неодноразово наголошував, що рішення, які суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню незалежно від їх формальної чинності.
Разом з тим, коли такий акт є нормативним, загальнообов’язковим та продовжує породжувати правову невизначеність, судовий контроль має полягати саме в усуненні такого акта з правового поля, а не лише в його ігноруванні.
6.1. Верховенство Конституції як пряма норма дії
Відповідно до статті 8 Конституції України:
• Конституція має найвищу юридичну силу;
• її норми є нормами прямої дії.
Будь-який нормативний акт або рішення, яке суперечить Конституції, не може бути застосоване судом, незалежно від його формального статусу.
6.2. Усталена практика Верховного Суду України
Верховний Суд неодноразово наголошував, що:
• положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню незалежно від того, чи визнавались вони неконституційними Конституційним Судом України та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Ця правова позиція прямо викладена, зокрема, у:
• ухвалі КЦС Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №616/458/21;
• постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18;
• від 10.03.2020 у справі №160/1088/19;
• постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.
Аналогічна правова позиція застосована Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/1400/23 від 05.06.2023 року.
Отже, посилання позивача на правову позицію Верховного Суду щодо незастосування актів, які суперечать Конституції України, не виключає і не замінює судовий контроль за нормативними актами, а навпаки, зумовлює необхідність їх усунення з правового поля у разі, коли такий акт є загальнообов’язковим, розрахованим на багаторазове застосування та продовжує породжувати правову невизначеність для невизначеного кола осіб.
6.3. Застосування цієї позиції до рішення РАУ №149
Рішення РАУ №149:
• свідчить про ігнорування обов’язкових судових рішень у справах №816/2353/17, №640/28561/20, №320/9411/23;
• фактично відтворює регуляторну модель, яка вже була неодноразово визнана судами протиправною у справах №816/2353/17, №640/28561/20, №320/9411/23;
Такі дії свідчать про:
• ігнорування правових висновків судів;
• підрив принципу правової визначеності;
• зловживання нормативною компетенцією.
• суперечить Конституції України в частині:
• доступу до правосуддя;
• заборони дискримінації за майновим станом;
• принципу законності;
• прийняте органом, який не має повноважень;
• ігнорує обов’язкові правові позиції судів та Омбудсмана.
Отже, навіть у випадку формальної чинності рішення РАУ №149, оскільки воно не підлягає застосуванню, а відтак це рішення має бути визнане протиправним та нечинним.
7. ЩОДО МОМЕНТУ ВТРАТИ ЧИННОСТІ НПА
Оскільки рішення РАУ №149 є нормативним актом, прийнятим з перевищенням повноважень, воно не може породжувати правові наслідки з будь-якого моменту та підлягає визнанню нечинним з моменту прийняття, що відповідає судовій практиці у справах №816/2353/17 та №640/28561/20.
…
9. ПРОХАЛЬНА ЧАСТИНА
У сукупності:
• відсутність у РАУ повноважень після 2022 року
• суперечність Конституції
• усталена практика Верховного Суду
• позиція ВРУ, ЄСПЛ і Омбудсмана
— позбавляють рішення РАУ №149 будь-якої легітимності, навіть формальної.
Суд у цій справі не створюватиме нову практику — він відновлює конституційний порядок, оскільки Рада адвокатів України діяла «ultra vires», вийшовши за межі наданих законом повноважень.
Отже, враховуючи наведене та з урахуванням принципу «jura novit curia» (суд знає право), а також необхідності надання належної правової оцінки доводам та аргументам і зазначення мотивів прийняття або відхилення,–
ПРОШУ СУД:
Відкрити провадження в адміністративній справі.
Зобов`язати Недержавну некомерційну професійну організацію "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України — опублікувати оголошення про оскарження Вадимом Хабібулліним рішення Ради адвокатів України № 149 від 13.12.2025 у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений та на сайті НААУ (РАУ), докази чого надати суду в е-Суд.
Визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України №149 від 13.12.2025.
Надати належну оцінку всім викладеним доводам та аргументам і зазначити в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення наведених аргументів.
Прийняти до уваги інформацію про те, що відносно екс-голови (2012-2022) Національної асоціації адвокатів України (НААУ), Ради адвокатів України (РАУ) Лідії ІЗОВІТОВА розслідуються кримінальні провадження за ст. 353 КК України (самовільне присвоєння повноважень голови НААУ РАУ: №12025105070000031 (ЄРДР https://surli.cc/kyesmo) та 12025105070000509 (ЄРДР https://surl.li/vbvvcq).
Додатки: згідно викладеного - приєднані в е-Суд
Вдячний Вам, Вашим співробітникам!
Божої милості при прийняті рішень!
Благослови Україну і помилуй Господи!
З повагою, Вадим ХАБІБУЛЛІН
Коментарі
Дописати коментар