Відповідь на відзив Ради адвокатів України | 320/3145/26

 

+ХАБІБУЛЛІН 6/9 KHABIBULLIN+

17.02.2026 року 

№ 17.02 ВІДПОВІДЬ 320_3145_26 - НЛ

До Київського окружного адміністративного суду

Справа 320/3145/26 

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ РАДИ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ

• (у межах оскарження рішення Ради адвокатів України № 149 від 13 грудня 2025 року «Про впровадження плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду дисциплінарних заяв (скарг) та удосконалення нормативного регулювання ведення електронних реєстрів» )

Позивач / ЄСІТС: 

ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ 

672096660 / 1975istina1975@gmail.com  

Відповідач / ЄСІТС 38488439:  

Недержавна некомерційна професійна організація 

"Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України 

443927371 / info@unba.org.ua / 04070, Київ, Борисоглібська, 3, 5-й пов.

Треті особи: за списком, згідно заяви НААУ РАУ від 13.0 2.202 6

Шановний суд, Ваша честь головуючий! 

Вступ

Поданий Радою адвокатів України відзив фактично не є відповіддю на позов по суті, оскільки не містить аналізу оскаржуваного рішення, не доводить повноважень і легітимності органу, який його ухвалив, та не спростовує ключових доводів позивача. 

Замість правової оцінки конкретного рішення відповідач обмежився загальними декларативними твердженнями про систему адвокатського самоврядування та формальними запереченнями, які не мають прямого зв’язку з предметом спору, у зв’язку з чим відзив не усуває сумнівів у правомірності оскаржуваного рішення і не може вважатися належною процесуальною відповіддю.

I. Відзив не відповідає предмету спору

Відзив Ради адвокатів України демонструє системне ухилення від предмета позову.

Позов спрямований на:

• оскарження конкретного рішення РАУ;
• перевірку повноважень і легітимності органу, який це рішення ухвалив;
• встановлення правових наслідків ухвалення рішення органом з ознаками нелегітимності.

Натомість відзив:

• не аналізує зміст оскаржуваного рішення;
• не пояснює правову підставу його ухвалення;
• не доводить повноваження РАУ діяти саме у такий спосіб щодо позивача.

Це означає, що відзив не є належною відповіддю на позов.

II. Підміна правового аналізу риторикою

Замість правового обґрунтування законності оскаржуваного рішення відповідач:

• апелює до «системи адвокатського самоврядування» загалом;
• відтворює декларативні твердження про статус РАУ;
• уникає відповіді на питання:
  чому саме це рішення і саме цього органу є законним і обов’язковим для всіх, поширюється на невизначене коло осіб і  в тому числі для позивача.

Таким чином, відповідач:

• не захищає рішення;
• не обґрунтовує його правомірність;
• не доводить відсутність порушення прав позивача.

III. Маніпуляція навколо парламентського висновку

Особливу увагу слід звернути на спробу відповідача дискредитувати парламентський висновок шляхом твердження, що він «не є доказом».

1. Відповідач заперечує те, чого позивач не стверджував

У позові не зазначалося, що парламентський висновок є доказом у процесуальному сенсі.

Позивач використовує його як підтвердження існування публічно зафіксованої правової позиції щодо нелегітимності органів адвокатського самоврядування.

Отже, відповідач:

• свідомо підміняє зміст позовних доводів;
• створює хибний об’єкт для критики;
• уникає відповіді на сутнісне питання.

2. Чого відповідач НЕ зробив

Відповідач:

• не спростував викладену у парламентському висновку правову оцінку;
• не довів протилежного;
• не пояснив, чому зазначена правова позиція є помилковою.

Фактично РАУ обмежилась формулою:

«Це не доказ — значить, це не має значення».

Такий підхід не відповідає стандартам публічно-правового спору і не може бути прийнятий судом.

IV. Ключова слабкість відзиву: відсутність доведення легітимності РАУ

Центральна проблема відзиву полягає в тому, що відповідач уникає доведення власної легітимності як органу, що ухвалив оскаржуване рішення.

У відзиві відсутні:

• докази законного формування складу РАУ після спливу пʼятирічних повноважень 2017-2022, тобто відповідач не надає суду докази законного формування нового складу РАУ з 2022 року, а тому рішення РАУ є протиправним та незаконним;
• пояснення відповідності цього складу принципу представництва;
• правовий аналіз джерела повноважень на ухвалення саме такого рішення.

Водночас саме легітимність органу є в тому числі передумовою законності будь-якого його рішення.

Без встановлення цієї передумови:

• рішення не може вважатися правомірним;
• вимоги до його виконання — обґрунтованими.

V. Відзив як такий не спростовує позов

Узагальнюючи, відзив Ради адвокатів України:

• не аналізує оскаржуване рішення;
• не відповідає на ключові доводи позову;
• не доводить повноваження органу, який ухвалив рішення;
• ґрунтується на риторичних та декларативних твердженнях;
• містить підміну правової дискусії формальними запереченнями.

За своєю суттю відзив:

не є юридичною відповіддю на позов, а є спробою уникнути судової перевірки рішення РАУ по суті.

VI. Висновок для суду 

Оскільки відповідач не довів:

• законність ухвалення оскаржуваного рішення;
• легітимність органу, який його ухвалив;
• відсутність порушення прав позивача,

відзив не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

VII. Аналіз відзиву Ради адвокатів України

через призму предмета спору та обов’язку відповіді по суті

1. Ухилення від аналізу оскаржуваного рішення

У відзиві відсутній будь-який повноцінний аналіз змісту оскаржуваного рішення Ради адвокатів України, зокрема:

• не наведено правової мети ухвалення рішення;
• не зазначено норм права, якими керувалась РАУ при його прийнятті;
• не пояснено, яким чином рішення відповідає принципам законності та правової визначеності.

Таким чином, відповідач не захищає власне рішення, а лише абстрактно апелює до свого статусу.

2. Підміна предмета спору «загальними міркуваннями»

Замість відповіді на питання:

чи є законним конкретне рішення конкретного органу,

відзив містить:

• загальні твердження про існування адвокатського самоврядування;
• декларативні посилання на роль РАУ в системі;
• твердження, що фактично не мають прямого зв’язку з предметом позову.

Така підміна свідчить, що відповідач:

• не спростовує позовні вимоги;
• уникає судової перевірки власного рішення.

3. Ухилення від доведення повноважень на ухвалення рішення

Ключовим для даної справи є питання:

який саме орган, на підставі яких повноважень і в якому складі ухвалив оскаржуване рішення.

Однак у відзиві:

• не наведено доказів легітимності складу РАУ;
• не пояснено, чому саме цей склад мав повноваження ухвалювати рішення з такими наслідками;
• не спростовано доводи позову щодо проблем представництва та мандата.

Фактично відповідач вважає свої повноваження апріорними, що є неприйнятним у публічно-правовому спорі.

4. Формальне заперечення замість правової відповіді

Заперечення відповідача будуються за схемою:

• формальне спростування окремих формулювань;
• ігнорування їх правового змісту;
• відсутність альтернативної правової аргументації.

Це особливо проявляється у блоці щодо парламентського висновку, де:

• не спростовується викладена в ньому правова оцінка;
• не наводиться жодного контраргументу по суті;
• робиться спроба знецінення джерела без аналізу його змісту.

5. Відсутність зв’язку між відзивом і позовними вимогами

Жоден із ключових елементів позову не отримав прямої відповіді, а саме:

• чи є рішення РАУ законним;
• чи є орган, який його ухвалив, легітимним;
• чи можуть рішення такого органу породжувати обов’язкові правові наслідки для невизначеного кола осіб та в тому числі для позивача.

Це означає, що відзив:

не спростовує позовні вимоги і не усуває сумнівів у правомірності оскаржуваного рішення.

6. Узагальнюючий висновок цього розділу

Відзив Ради адвокатів України:

• не відповідає предмету спору;
• не містить захисту оскаржуваного рішення;
• ухиляється від доведення повноважень і легітимності органу;
• зводиться до декларативних тверджень і формальних заперечень.

У сукупності це свідчить, що відповідач не виконав обов’язок надати суду належну правову відповідь на позов.

VIII.  Зловживання процесуальними правами 

Щодо зазначеної у відзиві позиції відповідача, що: 

• «Вважаємо, що доводи позовної заяви Хабібулліна В.М. ґрунтуються на суб’єктивному тлумаченні окремих норм права та викликані не об’єктивними обставинами, а виключно незгодою Позивача з законною діяльністю органів адвокатського самоврядування.» 

позивач вимушений зазначити, що найвідоміше та найавторитетніше не тільки в Україні, а й у світі публічне видання «Українська правда» називає так зване діюче «адвокатське самоврядування» — Кремлівський спрут: як (зрадник і агент ФСБ країни агресора терористичної росії та адвокат України зі свідоцтвом адвоката № 001) Віктор Медведчук вибудував свою мережу "адвокатури" https://www.pravda.com.ua/articles/2023/03/24/7394939/ (на сьогодні відсутні дані про оскарження чи спростування).

Також заслуговує на увагу процесуальна поведінка Відповідача при виконанні ухвали суду щодо оприлюднення інформації про розгляд даної справи та подання навіть відзиву. 

Формально виконавши вимогу суду та розмістивши відповідне повідомлення (https://unba.org.ua/news/11316-povidomlennya-pro-rozglyad-spravi-320-3145-26.html), відповідач допустив/допускає неодноразове неправильне написання прізвища позивача (зокрема, «ХабіББуЛін» замість «Хабібуллін»), що штучно унеможливлює коректний пошук інформації про справу за прізвищем позивача на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України. Аналогічні штучні помилки у написанні прізвища позивача системно допускаються відповідачем і в поданих до суду процесуальних документах (заявах, клопотаннях, відзиві). За відсутності будь-яких об’єктивних підстав для таких неточностей, зазначені дії у своїй сукупності свідчать не про технічну помилку, а про недобросовісну процесуальну поведінку, яка ускладнює доступ до інформації про судовий розгляд та узгоджується із загальною лінією дій відповідача, спрямованих на ускладнення і затягування розгляду справи, що має ознаки зловживання.

Крім того, відповідачем у відзиві зазначено: 

• «суд не наділений повноваженням визнання нормативно- правового акту нечинним з моменту його прийняття» (арк. 6, 7 відзиву, передостанній абз.), оскільки «положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням лише з моменту набрання ним законної сили.»

Отже, таким чином відповідач фактично визнає протиправність і незаконність оскаржуваного рішення, але штучно створює перепони аби максимально затягнути розгляд справи, «використовуючи» при цьому в тому числі і фінансово протиправний та незаконний нормативно-правовий акт до набрання законної сили рішенням суду. 

IХ. Прохальна частина

1. Позивач просить суд здійснити перевірку законності та правомірності конкретного рішення Ради адвокатів України і встановити, чи мав орган, який його ухвалив, належні повноваження та легітимний мандат на прийняття рішень, що породжують обов’язкові правові наслідки для невизначеного кола осіб, в тому числі позивача, а у разі встановлення їх відсутності — визнати таке рішення протиправним та незаконним і скасувати його як таке, що порушує принципи законності та правової визначеності.

2. Позивач просить суд врахувати всі вказані релевантні джерела та надати належну правову оцінку всім викладеним доводам та аргументам позивача і зазначити в рішенні мотиви прийняття або відхилення наведених аргументів, з урахуванням, що позивач довіряє суду, відводів не заявляє, сумнівів щодо неупередженості не має.

Додатки: згідно викладеного - приєднані в е-Суд 

Вдячний Вам, Вашим співробітникам!  

Божої милості при прийнятті рішень! 

Благослови Україну і помилуй Господи! 

З повагою, Вадим ХАБІБУЛЛІН

17.02 ВІДПОВІДЬ 320_3145_26 НЛ_222арк.pdf