Контроль криміналу щодо голови адвокатури Закарпаття

Контроль криміналу щодо голови адвокатури Закарпаття Фазекоша

+ХАБІБУЛЛІН 6/9 KHABIBULLIN+

08.08.2026 року

№ 08.08-ФАЗЕКОШ-2714-7313-12023078040000715

КЛОПОТАННЯ

(ст. 9, ст. 25, ст. 110, ст. 220, ч. 4 ст. 535, КПК України,

ст. 55, 62, п. 9 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України)

щодо невідкладного процесуального реагування на скасування незаконної постанови про закриття кримінального провадження № 12023078040000715 та виконання ухвали Слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року (справа № 308/2714/24, провадження: 1-кс/308/7313/25, Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023078040000715 щодо голови Ради адвокатів Закарпатської області О.А.ФАЗЕКОШ за ч. 1 ст. 353 КК України (самовільне присвоєння повноважень) та ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів-підроблення собі свідоцтва адвоката)

https://drive.google.com/file/d/1iHiitihN9m_KwFTvG0KoJ_DJvGoaq4pT/view?usp=drive_link

Головне Управління Національної поліції в Закарпатській області

ЄСІКС 40108913, gunp@zk.police.gov.ua КП №12023078040000715

Ужгородське районне управління поліції

ЄСІКС 40108913, tp11@zk.police.gov.ua КП №12023078040000715

Національна поліція України

ЄСІКС 40108578, info@police.gov.ua КП №12023078040000715

Закарпатська обласна прокуратура КП №12023078040000715

ЄСІКС 02909967, sekretariat@zak.gp.gov.ua, zvern@zak.gp.gov.ua, e-sud@zak.gp.gov.ua

Ужгородська окружна прокуратура КП №12023078040000715

ЄСІКС 0290996724, zvern_uzhgorod@zak.gp.gov.ua, uzhgorod.misto@zak.gp.gov.ua

Офіс генерального прокурора КП №12023078040000715

ЄСІКС 00034051, office@gp.gov.ua

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської обл. inbox@ug.zk.court.gov.ua

КП №12023078040000715, № 308/2714/24, пр. 1-кс/308/7313/25

від: ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ МОНЕВ’ЯРОВИЧ

1975istina1975@gmail.com, 672096660

Шановним СЛІДЧИМ СУДДЕЮ постановлено ухвалу (Справа № 308/2714/24 від 02 січня 2026 року, провадження № 1-кс/308/7313/25, кримінальне провадження в ЄРДР: 12023078040000715, https://reyestr.court.gov.ua/Review/133080162), згідно якої вирішено ПОСТАНОВУ дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 26.12.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного 06.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023078040000715, - СКАСУВАТИ.

Згідно мотивувальної частини вказаної ухвали шановного слідчого судді зазначено:

«Водночас слідчий суддя зазначає, що самостійність дізнавача у процесуальній діяльності НЕ ЗВІЛЬНЯЄ ЙОГО ВІД ОБОВʼЯЗКУ МОТИВУВАТИ прийняті процесуальні рішення та НАДАТИ ОЦІНКУ ЗІБРАНИМ ДОКАЗАМ відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

З аналізу постанови дізнавача вбачається, що висновок про відсутність у діях ФАЗЕКОША О.А. ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353 та ч. 1 ст. 358 КК України, має характер узагальненого підсумкового твердження та НЕ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА МОТИВОВАНІЙ ОЦІНЦІ ЗІБРАНИХ ДОКАЗІВ. У постанові ВІДСУТНІЙ АНАЛІЗ того, яким чином досліджені докази у своїй сукупності виключають наявність обʼєктивних і субʼєктивних ознак САМОВІЛЬНОГО ПРИСВОЄННЯ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ або звання службової особи, а також ВІДСУТНІЙ АНАЛІЗ причинно-наслідкового звʼязку між встановленими обставинами та висновком про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 353 КК України.

Аналогічно, у частині перевірки доводів щодо ст. 358 КК України у постанові дізнавача констатовано відсутність предмета злочину у вигляді ПІДРОБЛЕНОГО ДОКУМЕНТА, ОДНАК ТАКИЙ ВИСНОВОК ЗРОБЛЕНО БЕЗ НАЛЕЖНОЇ ОЦІНКИ ДОКАЗІВ. Так, у постанові наведено відомості про наявність у ФАЗЕКОША О.А. дипломів БАКАЛАВРА та відповіді закладу вищої освіти, ПРОТЕ НЕ ЗДІЙСНЕНО ОЦІНКИ ЦИХ ДОКАЗІВ З ТОЧКИ ЗОРУ ТОГО, ЧИ ВІДПОВІДАЛИ ЗДОБУТІ у 2004-2006 роках освітньо-кваліфікаційні рівні вимогам законодавства, чинного станом на 21.12.2006, який правовий зміст у той період мав термін «ВИЩА ЮРИДИЧНА ОСВІТА», чи охоплював він освітньо-кваліфікаційний рівень БАКАЛАВРА, яким нормативним актом це підтверджується, а також яким чином зазначені обставини у своїй сукупності виключають наявність ознак складу кримінального правопорушення.

Таким чином, хоча органом досудового розслідування було вчинено певний обсяг процесуальних дій, оскаржувана ПОСТАНОВА НЕ МІСТИТЬ МОТИВОВАНОЇ ОЦІНКИ ДОКАЗІВ у розумінні ст. 94 КПК України, що НЕ ДАЄ МОЖЛИВОСТІ ПЕРЕВІРИТИ обґрунтованість висновку про відсутність у діях ФАЗЕКОША О.А. складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353 та ч. 1 ст. 358 КК України.

За таких обставин під час повторного вирішення питання дізнавачу НАЛЕЖИТЬ НАДАТИ МОТИВОВАНУ ОЦІНКУ ЗІБРАНИМ ДОКАЗАМ у контексті ст. 353 КК України, зокрема щодо наявності або відсутності у ФАЗЕКОША О.А. ЯК ГОЛОВИ РАДИ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ правових підстав для здійснення відповідних повноважень, а також щодо можливих ОЗНАК ЇХ САМОВІЛЬНОГО ПРИСВОЄННЯ І ВЧИНЕННЯ У ЗВʼЯЗКУ З ЦИМ СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ДІЯНЬ.

Окремо під час такого вирішення питання МАЄ БУТИ НАДАНА МОТИВОВАНА ОЦІНКА ДОКАЗАМ у контексті ст. 358 КК України з урахуванням правового значення документів про освіту, відповідності здобутих у 2004-2006 роках освітньо-кваліфікаційних рівнів вимогам законодавства, чинного станом на 21.12.2006, а також з ВИКЛАДЕННЯМ ВІДПОВІДНИХ МОТИВІВ У ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ РІШЕННІ.»

Щодо вимог КПК

Згідно п. 8. ст. 376 КПК: копія судового РІШЕННЯ не пізніше наступного дня після ухвалення НАДСИЛАЄТЬСЯ учаснику судового провадження.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення є обов’язковими до виконання, а контроль за їх виконанням здійснює суд. Згідно з положеннями пункту 9 статті 129 Конституції України основною засадою судочинства є обов’язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною четвертою статті 535 КПК України, органи, особи, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ судове рішення, ПОВІДОМЛЯЮТЬ суд, який постановив судове рішення, ПРО ЙОГО ВИКОНАННЯ.

Станом на сьогодні відомостей про ВИКОНАННЯ зазначеної Ухвали шановного Слідчого судді НЕМАЄ, що може свідчити про ПОРУШЕННЯ вимог ч. 4 ст. 535 КПК.

Щодо листа прокуратури

Також слід зазначити, що листом Ужгородської окружної прокуратури (вхідний суду №ЕП-33/26-Вх від 05.01.26 за підписом прокурора Дмитро МИРОШНИЧЕНКО зазначено:

«виявлено те, що ГОЛОВА РАДИ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ (УВАГА) Фаз?е?кош Олексій Андрійович, КОРИСТУЄТЬСЯ ПІДРОБЛЕНИМ СВІДОЦТВОМ АДВОКАТА за № 21/575 від 21.12.2006, видане Закарпатською обласною КДКА, оскільки на момент видачі йому свідоцтва, ВІН НЕ МАВ вищої юридичної освіти, окрім того ВІН НЕ СКЛАДАВ кваліфікаційних іспитів та не отримував свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю в 2006» (стор. 1)

«В ході допиту 01.03.2024 свідка НЕМЕШ П.Ф., встановлено, що останній у 2006 році був головою кваліфікаційної комісії КДКА Закарпатської області, також повідомив, що у 2006 році особи, які мали бажання отримати адвокатське посвідчення подавали необхідний пакет документів та кандидатів допускали до складання іспитів, після чого останні отримували свідоцтва на зайняття адвокатської діяльності СЕРЕД НИХ БУВ і (УВАГА) Фаз?и?кош О.А.» (стор. 2)

«В ході допиту 23.02.2024 свідка ПАВЛІЧЕНКО О.В. встановлено, що вона була головою КДКА Закарпатської області з 07.03.2007 по 02.2010 та нею видано в законний спосіб дублікат свідоцтва 21/575 від 24.12.2008 на ім’я (УВАГА) Ф?о?зекош О.А., на підставі заяви останнього в якій зазначено, що оригінал свідоцтва викрадений та зданого приводу порушено кримінальну справу» (стор. 2)

«В ході допиту 17.10.2023 свідка (УВАГА) Фаз?и?коша Олексія Андрійовича» (стор. 2)

«03.07.2013 рішенням КДКА Донецької області … у зв’язку встановленням, що (УВАГА) Фаз?и?коша О.А. подав усі документи…» (стор. 3)

«З метою встановлення всіх обставин у ЄДИНОМУ РЕЄСТРІ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ зазначено, що адвокат (УВАГА) Фаз?е?кош Олексій Андрійович отримав свідоцтво за №21/575 від 21.12.2006 видане Закарпатською обласною КДКА, номер рішення 190/93 від 21.12.2006» (стор. 3)

Таким чином, не обговорюючи так звану «неуважність» та явну НЕПОВАГУ ДО СУДУ або ЗНЕВАЖЛИВЕ СТАВЛЕННЯ до своїх обовʼязків прокурора Ужгородської окружної прокуратури Д. МИРОШНИЧЕНКО — то з його офіційної відповіді ВБАЧАЄТЬСЯ:

1. «виявлено те, що ГОЛОВА РАДИ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ Фаз?е?кош користується підробленим свідоцтвом адвоката» (тобто через букву «е»)

2. «В ході допиту 01.03.2024 свідка НЕМЕШ П.Ф., встановлено, що у 2006 році Фаз?и?кош О.А. подавав необхідний пакет» (тобто через букву «и»)

3. «В ході допиту 23.02.2024 свідка ПАВЛІЧЕНКО О.В. встановлено, що видано дублікат свідоцтва 21/575 від 24.12.2008 на ім’я Ф?о?зекош» (тобто через букву «о»)

4. «В ході допиту 17.10.2023 свідка Фаз?и?коша» (тобто через букву «и»)

5. «03.07.2013 встановленням, що Фаз?и?кош подав усі документи» (тобто через букву «и»)

6. «адвокат Фаз?е?кош отримав свідоцтво за №21/575 від 21.12.2006 (тобто через букву «е»)

Таким чином вбачається, що прокурор УЖГОРОДСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ Дмитро МИРОШНИЧЕНКО вводив суд — слідчого суддю в оману ВКАЗАВШИ ТРЬОХ РІЗНИХ ОСІБ — Фаз?е?кош (через «е»), Фаз?и?кош (через «и»), Ф?о?зекош (через «о») щодо яких досудове розслідування так і НЕ НАДАЛО ВІДПОВІДІ:

1) хто з них ТРЬОХ отримував освіту «БАКАЛАВРА»,

2) хто з них ТРЬОХ - отримав свідоцтво АДВОКАТА,

3) а хто ж з них ТРЬОХ досі очолює РАДУ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ та під чиїм керівництвом видаються свідоцтва іншим адвокатам та куди з 2013 року «зникають» ДЕСЯТКИ МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ — членських внесків адвокатів Закарпатської області.

Щодо правової оцінки

Заявник наголошує, що дане клопотання подається не як формальне звернення, а як процесуальна дія сторони кримінального провадження, спрямована на забезпечення ефективного, повного та неупередженого досудового розслідування у розумінні ст. 2, ст. 9 КПК України, оскільки відповідно до:

ст. 2 КПК — завдання кримінального провадження;
ст. 9 КПК — обов’язок забезпечити повне та неупереджене розслідування;
ст. 25 КПК — обов’язок прокурора здійснювати нагляд за додержанням законів;
ст. 110 КПК — обов’язок приймати вмотивовані процесуальні рішення;
ст. 220 КПК — обов’язок розглянути клопотання в строк не більше 3 днів;
ч. 2 ст. 220 КПК — обов’язок повідомити про результати вмотивованою постановою.

Щодо прохальної частини

Отже, на підставі викладеного, - ПРОШУ:

1. Повідомити про виконання вимог ч. 4 ст. 535 КПК України у частині повідомлення суду, який постановив судове рішення (ухвала Слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року у справі № 308/2714/24, пр. 1-кс/308/7313/25, Номер кримінального провадження: 12023078040000715), ПРО ЙОГО ВИКОНАННЯ:

в частині надання мотивованої оцінки зібраним доказам у контексті ст. 353 КК України (самовільне присвоєння повноважень), зокрема щодо наявності або відсутності у ФАЗЕКОША О.А. як голови РАДИ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ правових підстав для здійснення відповідних повноважень, а також щодо можливих ознак їх САМОВІЛЬНОГО ПРИСВОЄННЯ і вчинення у зв’язку з цим суспільно небезпечних діянь; окремо – в частині надання мотивованої оцінки доказам у контексті ст. 358 КК України (підроблення документів - підроблення собі свідоцтва адвоката) з урахуванням правового значення документів про освіту, відповідності здобутих у 2004–2006 роках освітньо-кваліфікаційних рівнів БАКАЛАВРА вимогам законодавства, чинного станом на 21.12.2006, а також з викладенням відповідних мотивів у процесуальному рішенні.

2. Забезпечити прийняття мотивованого процесуального рішення — у формі постанови відповідно до ст. 110 КПК України за результатами розгляду цього клопотання — повідомити заявника про результати розгляду у строки, передбачені КПК та надіслати мотивоване процесуальне рішення (постанову) за результатами розгляду даного клопотання у порядку ст. 110 КПК з урахуванням ст. 220 КПК на е-пошту: 1975istina1975@gmail.com

Додатки: Ухвала, лист прокурора Ужгородської окружної прокуратури Д.Мирошниченко

Вдячний Вам, Вашим співробітникам!

Божої милості при прийнятті рішень!

Благослови Україну і помилуй Господи!

З повагою, Вадим ХАБІБУЛЛІН

+++++++++++++

+ХАБІБУЛЛІН 6/9 KHABIBULLIN+

12.08.2026 року

№ 12.08 - 303кпк - кп715 - НЛ - СНЗТМН - ФАЗЕКОШ - 12023078040000715

ДО СЛІДЧОГО СУДДІ

Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

Кримінальне провадження в ЄРДР № 12023078040000715

СКАРГА

на бездіяльність дізнавача органу досудового розслідування, яка полягає у нездійсненні іншої процесуальної дії, яку орган зобов’язаний вчинити, а саме — неповідомленні суду про виконання судового рішення

(відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303, ст.ст. 304, 306, 307, 309, 534, 535 КПК України)

Заявник:

ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ МОНЕВ’ЯРОВИЧ

1975istina1975@gmail.com 672096660

Суб’єкт оскарження:

Ужгородське районне управління поліції ГУ НПУ в Закарпатській області

ЄСІКС 40108913, tp11@zk.police.gov.ua

(кримінальне провадження №12023078040000715 щодо голови РАДИ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ О.А. ФАЗЕКОШ за ч. 1 ст. 353 КК України (самовільне присвоєння повноважень) та ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів - підроблення собі свідоцтва адвоката) — Дізнавач сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції Салтиков Сергій Сергійович

Головне Управління Національної поліції в Закарпатській області

ЄСІКС 40108913, gunp@zk.police.gov.ua

Національна поліція України

ЄСІКС 40108578, info@police.gov.ua

Закарпатська обласна прокуратура

ЄСІКС 02909967, sekretariat@zak.gp.gov.ua, zvern@zak.gp.gov.ua, e-sud@zak.gp.gov.ua

Ужгородська окружна прокуратура

ЄСІКС 0290996724, zvern_uzhgorod@zak.gp.gov.ua, uzhgorod.misto@zak.gp.gov.ua

Офіс генерального прокурора

ЄСІКС 00034051, office@gp.gov.ua

Ваша честь Слідчий суддя!

I. ПРЕДМЕТ СКАРГИ

Цією скаргою не оскаржується як самостійний предмет постанова дізнавача про відмову у задоволенні клопотання від 08.08.2026 року.

Предметом цієї скарги є самостійна процесуальна бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невчиненні передбаченої ч. 4 ст. 535 КПК України процесуальної дії — неповідомленні суду, який постановив судове рішення, про його виконання.

Постанова дізнавача, прийнята за результатами розгляду клопотання скаржника від 08.08.2026 року, надається суду як доказ того, що орган досудового розслідування:

отримав відповідне клопотання;
був обізнаний про зміст ухвали слідчого судді від 02.01.2026;
був обізнаний про встановлені судом недоліки попереднього розслідування;
був обізнаний про необхідність продовження досудового розслідування;
однак фактично зайняв позицію, відповідно до якої мотивувальна частина судового рішення не створює для нього обов’язку щодо виконання визначених судом вимог;
у зв’язку з цим не повідомив суд про фактичне виконання ухвали у тій частині, в якій суд прямо визначив необхідність продовження досудового розслідування та усунення встановлених судом недоліків.

Таким чином, постанова про відмову є доказом існування та продовження бездіяльності, але не є самостійним предметом цієї скарги.

II. ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПЕРЕДУВАЛИ ПОДАННЮ СКАРГИ

У кримінальному провадженні № 12023078040000715 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 1 ст. 353 КК України. У матеріалах ухвали суд зазначив, що провадження стосується обставин отримання та використання О.А. ФАЗЕКОШ свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також обставин здійснення ним повноважень голови Ради адвокатів Закарпатської області.

26.12.2025 дізнавачем сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області було прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

29.12.2025 заявником було подано скаргу на зазначену постанову.

02 січня 2026 року шановним слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області О.В. Голяна постановлено ухвалу у справі № 308/2714/24, провадження № 1-кс/308/7313/25.

Зазначеною ухвалою скаргу було задоволено, а постанову дізнавача від 26.12.2025 про закриття кримінального провадження — скасовано.

III. ЩО САМЕ ВСТАНОВИВ СЛІДЧИЙ СУДДЯ В УХВАЛІ ВІД 02.01.2026

У мотивувальній частині ухвали слідчий суддя встановив, що самостійність дізнавача у процесуальній діяльності не звільняє його від обов’язку мотивувати прийняті процесуальні рішення та надати оцінку зібраним доказам відповідно до ст. 94 КПК України.

Судом було встановлено, що висновок дізнавача про відсутність у діях відповідної особи ознак кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 353 та ч. 1 ст. 358 КК України мав характер узагальненого підсумкового твердження та не ґрунтувався на мотивованій оцінці зібраних доказів.

Зокрема, суд встановив відсутність:

аналізу того, яким чином докази у своїй сукупності виключають об’єктивні та суб’єктивні ознаки кримінального правопорушення за ст. 353 КК України;
аналізу причинно-наслідкового зв’язку між встановленими обставинами та висновком про відсутність складу кримінального правопорушення;
належної оцінки доказів щодо документів про освіту;
оцінки того, чи відповідали освітньо-кваліфікаційні рівні, здобуті у 2004–2006 роках, законодавству, чинному станом на 21.12.2006;
визначення правового змісту поняття «вища юридична освіта» на відповідний момент;
визначення, чи охоплював цей термін освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра;
зазначення нормативного акта, яким це підтверджується.

У зв’язку з цим слідчий суддя прямо зазначив:

«За таких обставин під час повторного вирішення питання дізнавачу належить надати мотивовану оцінку зібраним доказам…»

та окремо визначив необхідність мотивованої оцінки доказів за ст. 353 і ст. 358 КК України.

IV. ОСОБЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ РЕЗОЛЮТИВНОЇ ЧАСТИНИ УХВАЛИ

Вважаю принципово важливим, що резолютивна частина ухвали від 02.01.2026 не обмежилася лише скасуванням постанови.

Суд постановив:

«Копію ухвали надіслати заявнику для відома, а Ужгородській окружній прокуратурі Закарпатської області та сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області для виконання – продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023078040000715».

Отже, обов’язок органу досудового розслідування полягав не лише у формальному скасуванні попередньої постанови.

Суд прямо визначив:

скасування постанови → виконання - продовження досудового розслідування.

При цьому мотивувальна частина ухвали розкриває, що саме має бути усунуто під час такого виконання - продовження, а саме — відсутність належної мотивованої оцінки доказів.

V. ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 534 КПК України судове рішення, яке набрало законної сили або підлягає негайному виконанню, підлягає безумовному виконанню.

Стаття 535 КПК України регламентує звернення судового рішення до виконання. Частина четверта цієї статті прямо встановлює:

«Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».

Отже, повідомлення суду про виконання судового рішення є не факультативним листуванням, не формальним зверненням громадянина і не питанням розсуду органу досудового розслідування.

Це самостійний процесуальний обов’язок особи або органу, який виконує судове рішення.

VI. У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ

08.08.2026 року скаржником було подано до органів досудового розслідування та прокуратури клопотання щодо виконання ухвали слідчого судді від 02.01.2026.

У клопотанні було прямо зазначено, що відомості про виконання ухвали суду відсутні, та поставлено питання про виконання ч. 4 ст. 535 КПК України.

У прохальній частині клопотання було прямо поставлено питання:

повідомити про виконання вимог ч. 4 ст. 535 КПК України в частині повідомлення суду, який постановив судове рішення, про його виконання, зокрема щодо надання мотивованої оцінки доказам у контексті ст. 353 та ст. 358 КК України.

Таким чином, орган досудового розслідування був безпосередньо повідомлений про те, що:

ухвала від 02.01.2026 існує;
вона направлена для виконання;
суд визначив необхідність продовження досудового розслідування;
суд визначив конкретні недоліки попереднього процесуального рішення;
суд зобов’язав фактично усунути ці недоліки шляхом належної мотивованої оцінки доказів;
суд відповідно до ч. 4 ст. 535 КПК України має отримати повідомлення про виконання свого рішення.

Проте замість фактичного повідомлення суду про виконання ухвали орган досудового розслідування прийняв постанову про відмову.

VII. ЧОМУ ПОСТАНОВА ПРО ВІДМОВУ НЕ УСУВАЄ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ

На думку скаржника, принципово важливо розмежувати розгляд клопотання і виконання судового рішення.

Орган досудового розслідування дійсно розглянув клопотання скаржника.

Однак розгляд клопотання не означає виконання обов’язку, передбаченого ч. 4 ст. 535 КПК України.

Навпаки, зміст прийнятої постанови свідчить про те, що орган досудового розслідування:

не повідомив суд про виконання ухвали;
не надав суду повідомлення про те, яким саме чином виконано вимоги ухвали;
не навів у повідомленні суду мотивованої оцінки доказів, яку суд визначив необхідною;
фактично поставив під сумнів обов’язковість виконання висновків мотивувальної частини ухвали.

Тому сама постанова про відмову не припиняє предмет бездіяльності, оскільки обов’язок за ч. 4 ст. 535 КПК України — повідомити суд про виконання судового рішення — залишається невиконаним.

VIII. ОСОБЛИВИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ: ЩО САМЕ СКАЗАВ ДІЗНАВАЧ

Дізнавач фактично виходить із того, що виконання ухвали обмежується лише скасуванням попередньої постанови.

Проте така позиція суперечить самому тексту резолютивної частини ухвали, де прямо зазначено:

«для виконання – продовження досудового розслідування».

Крім того, вона (постанова) не відповідає мотивувальній частині ухвали, в якій суд встановив конкретні недоліки попереднього рішення та прямо зазначив, що при повторному вирішенні питання дізнавачу належить надати мотивовану оцінку доказам.

Отже, виникає принципове питання:

Яким саме чином орган досудового розслідування виконав ухвалу суду, якщо він не повідомив суд про виконання, не надав суду відповідної мотивованої оцінки та прямо виходить із того, що мотивувальна частина ухвали не підлягає виконанню?

IX. ЩОДО ЛИСТА УЖГОРОДСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ

Особливе значення для оцінки цієї ситуації має лист Ужгородської окружної прокуратури, який міститься серед матеріалів.

У ньому прокуратура, зокрема, посилається на обставини, що:

свідки Немеш П.Ф. та Павліченко О.В. давали показання щодо обставин отримання свідоцтва;
досліджувалися документи про освіту;
досліджувалися рішення КДКА та судові рішення;
отримувалися відповіді Ради адвокатів України;
досліджувалися матеріали попередніх проваджень.

Водночас у листі прокуратури зроблено висновок про відсутність предмета кримінального правопорушення за ст. 358 КК України та фактично підтримано позицію про обґрунтованість закриття провадження.

Однак саме така логіка вже була предметом судового контролю.

Слідчий суддя не заперечив самого факту проведення певного обсягу процесуальних дій.

Навпаки, суд визнав, що певні процесуальні дії були проведені, але встановив принципово інше порушення:

зібрані докази не отримали належної мотивованої оцінки у процесуальному рішенні.

Тому просте повторення попередніх висновків або посилання на ті самі документи саме по собі не є виконанням ухвали суду.

X. ЩОДО РОЗБІЖНОСТЕЙ У ЛИСТІ ПРОКУРАТУРИ

Окремо скаржник звертає увагу суду на наявність у листі прокуратури численних розбіжностей у написанні прізвища особи, щодо якої здійснюється розслідування.

У листі використовуються різні варіанти написання прізвища, зокрема через різні голосні літери, при цьому невідомо чи йдеться про одну й ту саму особу чи про декількох осіб та одне й те саме свідоцтво адвоката № 21/575.

Скаржник не просить слідчого суддю на цій підставі робити висновок про умисне введення суду в оману.

Однак така внутрішня неузгодженість процесуального документа має значення як додатковий аргумент на користь необхідності саме тієї перевірки та мотивованої оцінки доказів, яку суд прямо визначив в ухвалі від 02.01.2026.

XI. ЧОМУ ЦЯ СКАРГА ПОДАЄТЬСЯ САМЕ ЗА П. 1 Ч. 1 СТ. 303 КПК УКРАЇНИ

Скаржник усвідомлює, що частина перша статті 303 КПК України містить спеціальний перелік рішень, дій та бездіяльності, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Саме тому цією скаргою не ставиться питання про скасування постанови дізнавача як такої.

Скаржник оскаржує саме бездіяльність, яка полягає у нездійсненні іншої процесуальної дії, яку орган досудового розслідування зобов’язаний здійснити, — повідомлення суду про виконання судового рішення.

Пункт 1 ч. 1 ст. 303 КПК України прямо передбачає можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений Кодексом строк.

На думку скаржника, системне застосування ст.ст. 534–535 КПК України дозволяє встановити обов’язковість та невідкладність виконання судового рішення.

Частина перша ст. 535 встановлює триденний строк звернення судового рішення до виконання, а частина 4 цієї ж статті покладає на орган чи особу, які виконують судове рішення, обов’язок повідомити суд про його виконання.

Отже, після того як ухвала була направлена органу досудового розслідування для виконання, обов’язок її виконати та повідомити суд про виконання не може залишатися невизначеним у часі.

XII. ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ

Навіть якщо суд дійде висновку про неоднозначність застосування п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України до конкретної ситуації, скаржник просить суд виходити з принципу доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень.

Особливо важливо, що сама ухвала від 02.01.2026 була постановлена тим самим судом та містить прямий висновок про необхідність усунення конкретних недоліків попереднього процесуального рішення.

Слідчий суддя в попередній ухвалі вже застосував загальні засади кримінального провадження, зокрема принцип доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень.

Тому скаржник просить не допустити ситуації, за якої:

суд скасував незаконне рішення → направив ухвалу для виконання → орган досудового розслідування заявив, що мотивувальна частина судового рішення для нього не є обов’язковою → суд при цьому не має процесуального механізму перевірити виконання власного рішення.

Такий підхід фактично позбавив би судове рішення практичної сили.

XIII. ВАЖЛИВА ВІДМІННІСТЬ ВІД ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ

Скаржник окремо наголошує:

ця скарга не є спробою обійти обмеження ст. 303 КПК України шляхом перейменування постанови про відмову на бездіяльність.

Скаржник визнає, що постанова про відмову є процесуальним рішенням.

Однак:

постанова — це одне;
обов’язок повідомити суд про виконання судового рішення — інше;
невиконання останнього становить самостійний предмет цієї скарги.

Постанова дізнавача лише підтверджує позицію органу щодо того, що він вважає виконання ухвали завершеним, і тим самим підтверджує наявність спору щодо фактичного виконання судового рішення.

XIV. ЩО САМЕ МАЄ БУТИ ВИКОНАНО

З огляду на зміст ухвали від 02.01.2026 скаржник просить суд врахувати, що повідомлення про виконання має стосуватися, зокрема, таких питань:

Щодо ч. 1 ст. 353 КК України:

наявності або відсутності у ФАЗЕКОША О.А. як голови РАДИ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ правових підстав для здійснення відповідних повноважень;
правової природи цих повноважень;
можливих ознак самовільного присвоєння відповідних повноважень;
наявності або відсутності суспільно небезпечних діянь, пов’язаних із таким присвоєнням;
мотивованої оцінки зібраних доказів у їх сукупності.

Щодо ч. 1 ст. 358 КК України:

правового значення документів про освіту у ФАЗЕКОША О.А.;
освітньо-кваліфікаційних рівнів, здобутих у 2004–2006 роках;
їх відповідності законодавству, чинному станом на 21.12.2006;
змісту поняття «вища юридична освіта» станом на 21.12.2006;
питання, чи охоплював відповідний термін освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра;
нормативного акта, яким це підтверджується;
мотивованого висновку про те, яким саме чином встановлені обставини у своїй сукупності виключають ознаки кримінального правопорушення.

Усе зазначене прямо випливає з мотивувальної частини ухвали від 02.01.2026.

XV. ПРАВОВИЙ НАСЛІДОК БЕЗДІЯЛЬНОСТІ

Станом на дату подання цієї скарги суд, який постановив ухвалу від 02.01.2026, не отримав належного повідомлення про її виконання, принаймні таке повідомлення скаржнику не відоме, а орган досудового розслідування не надав доказів такого повідомлення у відповідь на клопотання від 08.08.2026.

Натомість орган досудового розслідування фактично повідомив скаржника про інше:

він вважає, що виконання ухвали зводиться до скасування попередньої постанови, а мотивувальна частина не створює для органу досудового розслідування окремого обов’язку.

Саме тому бездіяльність щодо повідомлення суду про виконання ухвали не припинена.

XVI. ОКРЕМО — ПРО СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ

У разі якщо слідчий суддя дійде висновку про відсутність процесуальної можливості розгляду цієї скарги саме за п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, прошу не обмежувати судовий розгляд формальним посиланням на неналежний спосіб оскарження, а надати оцінку викладеним у скарзі обставинам у контексті принципу обов’язковості судового рішення та необхідності забезпечення його реального виконання.

Оскільки ухвала від 02.01.2026 постановлена саме цим судом, а її резолютивна частина прямо передбачила направлення ухвали органу досудового розслідування «для виконання — продовження досудового розслідування», питання фактичного виконання цієї ухвали безпосередньо стосується авторитету судового рішення та ефективності судового контролю.

XVII. ПРОХАЛЬНА ЧАСТИНА

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 303, ст.ст. 304, 306, 307, 309, 534, 535 КПК України, ст.ст. 7, 9 КПК України, ст. 129-1 Конституції України та з урахуванням принципу «iura novit curia» (суд знає право), –

ПРОШУ:

Відкрити провадження за цією скаргою на бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023078040000715.

Визнати предметом судового контролю за цією скаргою бездіяльність дізнавача/органу досудового розслідування, яка полягає у нездійсненні процесуальної дії, передбаченої ч. 4 ст. 535 КПК України, а саме — неповідомленні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про виконання ухвали слідчого судді від 02.01.2026 у справі № 308/2714/24, провадження № 1-кс/308/7313/25.

Зобов’язати субʼєкта оскарження (уповноважену службову особу органу досудового розслідування) вчинити передбачену ч. 4 ст. 535 КПК України процесуальну дію — повідомити Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області про виконання ухвали слідчого судді від 02.01.2026.

Зобов’язати зазначити у відповідному повідомленні суду фактичний стан виконання ухвали, зокрема щодо:

надання мотивованої оцінки зібраним доказам у контексті ч. 1 ст. 353 КК України;
встановлення наявності або відсутності правових підстав для здійснення О.А. ФАЗЕКОШ відповідних повноважень як голови РАДИ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ;
оцінки можливих ознак самовільного присвоєння таких повноважень;
оцінки доказів щодо ч. 1 ст. 358 КК України;
правового значення документів про освіту у О.А. ФАЗЕКОША;
відповідності освітньо-кваліфікаційних рівнів, здобутих у 2004–2006 роках, законодавству, чинному станом на 21.12.2006;
визначення змісту поняття «вища юридична освіта» станом на 21.12.2006;
визначення, чи охоплював відповідний термін освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра;
зазначення нормативно-правового акта, яким відповідний висновок підтверджується;
викладення відповідних мотивів у процесуальному рішенні.

У разі якщо орган досудового розслідування вважає, що зазначені вимоги вже виконані, зобов’язати його повідомити суд про це із зазначенням конкретного процесуального рішення, дати його прийняття та мотивів, якими підтверджується виконання кожного із зазначених судом пунктів.

Витребувати від сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області та Ужгородської окружної прокуратури документи, які підтверджують виконання ухвали від 02.01.2026 та направлення відповідного повідомлення суду згідно з ч. 4 ст. 535 КПК України.

Долучити до матеріалів судового провадження:

ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.01.2026 у справі № 308/2714/24;
клопотання Хабібулліна В.М. від 08.08.2026;
постанову дізнавача про відмову у задоволенні зазначеного клопотання;
лист Ужгородської окружної прокуратури, поданий у межах розгляду попередньої скарги;
докази направлення клопотання від 08.08.2026 відповідним органам.

Викликати у судове засідання представника/уповноважену службову особу органу досудового розслідування та прокурора Ужгородської окружної прокуратури для надання пояснень щодо:

фактичного виконання ухвали від 02.01.2026;
здійснення повідомлення суду згідно з ч. 4 ст. 535 КПК України;
змісту та правового розуміння ними вимоги ухвали про «продовження досудового розслідування»;
підстав, з яких мотивувальна частина ухвали була фактично виключена органом досудового розслідування з обсягу виконання судового рішення.

Постановити окрему ухвалу, у разі встановлення невиконання судового рішення — вказаної ухвали від 02.01.2026, щодо усунення можливих порушень, які спричинили невиконання судового рішення, оскільки Об’єднана Палата Касаційного кримінального суду Верховного суду вважає окремі ухвали законними (ВС/ККС, №686/9636/18 від 14.06.2021).

10.

Звернути увагу слідчого, дізнавача, прокурора на вимоги п. 20-6 Перехідних положень КПК України щодо їх імперативного обов’язку подавати до суду матеріали не лише в паперовій, а й в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису, з тим щоб надалі всі процесуальні рішення та документи були належним чином відображені в електронній судовій справі та приєднані до е-кабінетів.

11.

Надати належну оцінку всім викладеним доводам та аргументам і зазначити мотиви прийняття або відхилення наведених аргументів.

12.

Розглянути скаргу за відсутності (без участі) заявника задля оперативності та безпеки учасників і шановного суду із врахуванням можливих повітряних тривог, екстрених та стабілізаційних відключень електроенергії, звʼязку та інтернету, а також з метою недопущення обмеження доступу до правосуддя та оскільки всі процесуальні документи подані, правова позиція чітко викладена і з урахуванням, що така форма участі не впливає на ефективність розгляду, беручи до уваги, що заявник довіряє суду, відводів не заявляє, сумнівів щодо неупередженості не має.

13.

Суб’єкта оскарження прошу відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК України задля закриття провадження за скаргою - самостійно припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються та які стали предметом оскарження, до моменту розгляду скарги шановним слідчим суддею, оскільки таке процесуальне рішення не лише узгоджується з вимогами закону, але й сприяє ефективному, економному використанню процесуальних ресурсів держави, запобігає необґрунтованому навантаженню шановного суду, зберігає час і сили як суду, так і сторін провадження з урахуванням, що добровільне усунення виявлених порушень до розгляду справи судом є проявом належної правової культури, сумлінності та самокорекції суб’єкта оскарження, що відповідає принципу верховенства права та загальним завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України та є належним способом реалізації процесуальної самостійності.

Додатки: приєднані в е-Суд

Копія ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.01.2026 у справі № 308/2714/24.
Копія клопотання від 08.08.2026 № 08.08-ФАЗЕКОШ-2714-7313-12023078040000715.
Копія постанови дізнавача про відмову у задоволенні клопотання.
Копія листа Ужгородської окружної прокуратури.
Документи, що підтверджують направлення клопотання.
Інші документи на підтвердження викладених обставин.

Вдячний Вам, Вашим співробітникам!

Божої милості при прийняті рішень!

Благослови Україну і помилуй Господи!

З повагою, Вадим ХАБІБУЛЛІН

+++++++++++++

+ХАБІБУЛЛІН 6/9 KHABIBULLIN+

15.08.2026 року

№ 15.08 АС кп715 ФАЗЕКОШ 12023078040000715

До Закарпатського апеляційного суду

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 13 серпня 2026 року у справі № 308/514/26, провадження № 1-кс/308/4989/26

Кримінальне провадження: № 12023078040000715

Суд першої інстанції:

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Апелянт, Заявник:

ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ МОНЕВ’ЯРОВИЧ

1975istina1975@gmail.com

672096660

Суб’єкт оскарження:

Ужгородське районне управління поліції ГУ НПУ в Закарпатській області

ЄСІКС 40108913, tp11@zk.police.gov.ua

(кримінальне провадження №12023078040000715 щодо голови РАДИ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ О.А. ФАЗЕКОШ за ч. 1 ст. 353 КК України (самовільне присвоєння повноважень) та ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів - підроблення собі свідоцтва адвоката) — Дізнавач сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Закарпатській області лейтенант поліції Салтиков Сергій Сергійович

Головне Управління Національної поліції в Закарпатській області

ЄСІКС 40108913, gunp@zk.police.gov.ua

Національна поліція України

ЄСІКС 40108578, info@police.gov.ua

Закарпатська обласна прокуратура

ЄСІКС 02909967, sekretariat@zak.gp.gov.ua, zvern@zak.gp.gov.ua, e-sud@zak.gp.gov.ua

Ужгородська окружна прокуратура

ЄСІКС 0290996724, zvern_uzhgorod@zak.gp.gov.ua, uzhgorod.misto@zak.gp.gov.ua

Офіс генерального прокурора

ЄСІКС 00034051, office@gp.gov.ua

Шановна колегія суддів, Ваша честь головуючий!

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Апелянт усвідомлює, що апеляційний суд не повинен і не може підміняти собою орган досудового розслідування.

Але так само орган досудового розслідування не може підміняти собою суд, визначаючи на власний розсуд, яка частина судового рішення для нього є обов’язковою.

Саме для недопущення такої ситуації і існує судовий контроль, передбачений кримінальним процесуальним законом. Тому апелянт просить апеляційний суд розглянути цю справу не крізь призму особистого спору між заявником та дізнавачем, а крізь призму забезпечення обов’язковості судового рішення як однієї з фундаментальних гарантій здійснення правосуддя в Україні.

ЩОДО СПРАВЖНЬОГО ПРЕДМЕТА ЦІЄЇ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Ця апеляційна скарга стосується не особистого спору Хабібулліна Вадима Монев’яровича з органом досудового розслідування та не є спробою втручання заявника у повноваження слідчого чи дізнавача. Її справжній предмет є значно ширшим і принциповішим — забезпечення обов’язковості судового рішення та недопущення фактичного ігнорування органом досудового розслідування вимог слідчого судді.

У цій справі вже відбувся судовий контроль за діяльністю органу досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року було скасовано постанову дізнавача про закриття кримінального провадження, а судом були встановлені конкретні недоліки досудового розслідування та визначено необхідність їх належного усунення при продовженні досудового розслідування.

Орган досудового розслідування цю ухвалу формально отримав і, як вбачається з матеріалів, формально відновив досудове розслідування.

Однак надалі виникла принципово інша ситуація.

Орган досудового розслідування фактично зайняв позицію, відповідно до якої він зобов’язаний виконати лише те, що зазначено судом у резолютивній частині ухвали, тоді як мотивувальна частина судового рішення, в якій суд встановив конкретні порушення, недоліки та визначив, що саме має бути належним чином досліджено й оцінено, начебто не має для органу досудового розслідування обов’язкового значення.

Саме з цією позицією заявник категорично не погоджується.

Йдеться не про те, що Вадим Хабібуллін вимагає від органу досудового розслідування прийняти вигідне йому процесуальне рішення. Йдеться про інше: якщо суд скасував процесуальне рішення органу досудового розслідування саме тому, що воно було невмотивованим, неповним, не містило належної оцінки доказів та не відповідало вимогам кримінального процесуального закону, орган досудового розслідування не може після цього просто повторити попередню процесуальну позицію, формально пославшись на те, що резолютивна частина ухвали не містить детального переліку кожної процесуальної дії.

Інакше судовий контроль втрачає свій реальний зміст.

Адже якщо орган досудового розслідування може самостійно вирішувати, яку частину судового рішення він виконуватиме, а яку вважатиме для себе необов’язковою, це вже не питання конкретного кримінального провадження.

Це питання співвідношення судової влади та органів досудового розслідування, гарантованого Конституцією принципу обов’язковості судових рішень та реальності судового контролю на стадії досудового розслідування.

У цьому полягає принципове значення цієї справи.

Сьогодні йдеться про ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду.

Але якщо допустити підхід, за якого орган досудового розслідування може фактично проігнорувати встановлені судом порушення та вимоги, що випливають із мотивувальної частини судового рішення, пославшись лише на формальне виконання резолютивної частини, завтра аналогічне питання може виникнути вже щодо ухвали апеляційного суду, а післязавтра — щодо рішення Верховного Суду.

Саме тому ця справа не повинна розглядатися як черговий приватний конфлікт заявника з органом досудового розслідування.

Заявник звертається до апеляційного суду не для того, щоб домогтися від органу досудового розслідування конкретного результату досудового розслідування. Він звертається для того, щоб судовий контроль, який уже був здійснений слідчим суддею, не був перетворений на формальність, а судове рішення — на документ, обов’язковість якого визначає сам орган, якому це рішення адресоване.

Конституційний принцип обов’язковості судового рішення має практичний зміст лише тоді, коли жоден орган державної влади, незалежно від його статусу та процесуальних повноважень, не може самостійно визначати, які висновки суду він виконуватиме, а які — ні.

Тому перед апеляційним судом у цій справі поставлено не лише питання про правильність застосування слідчим суддею ст. 303 КПК України.

Перед апеляційною інстанцією поставлено принципове питання: чи може орган досудового розслідування, отримавши судове рішення, яким скасовано його процесуальне рішення та встановлено конкретні порушення і недоліки досудового розслідування, формально відновити провадження, але фактично не виконати змістовні вимоги суду, а особа, яка звернулася до суду за захистом права на судовий контроль, при цьому взагалі бути позбавлена можливості оскаржити таку бездіяльність?

На переконання апелянта, відповідь на це питання має бути однозначно негативною.

Саме тому ця апеляційна скарга подається не як спроба протиставити заявника органу досудового розслідування, а як вимога забезпечити верховенство права, обов’язковість судового рішення та реальність судового контролю за діяльністю органів досудового розслідування.

I. ОСКАРЖУВАНЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

13 серпня 2026 року слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. постановив ухвалу у справі № 308/514/26, провадження № 1-кс/308/4989/26, якою відмовив у відкритті провадження за скаргою Хабібулліна Вадима Монев’яровича на бездіяльність органу досудового розслідування, що полягала у нездійсненні процесуальної дії, передбаченої ч. 4 ст. 535 КПК України, а саме — неповідомленні суду про виконання судового рішення.

Слідчий суддя мотивував відмову тим, що вимоги заявника нібито фактично спрямовані на здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, а не на оскарження бездіяльності, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

З таким висновком погодитися неможливо.

Ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

II. ПРАВО НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали слідчого судді про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Таким чином, ухвала від 13.08.2026 безпосередньо належить до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

III. ПРЕДМЕТ СКАРГИ БУВ ВИЗНАЧЕНИЙ ЧІТКО І НЕ ПОЛЯГАВ В ОСКАРЖЕННІ ПОСТАНОВИ ДІЗНАВАЧА

У первісній скарзі від 12.08.2026 заявник прямо і недвозначно зазначив:

«Цією скаргою не оскаржується як самостійний предмет постанова дізнавача про відмову у задоволенні клопотання від 08.08.2026 року».

Далі у скарзі прямо визначено предмет оскарження:

«Предметом цієї скарги є самостійна процесуальна бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невчиненні передбаченої ч. 4 ст. 535 КПК України процесуальної дії — неповідомленні суду, який постановив судове рішення, про його виконання».

Таким чином, заявник не намагався обійти положення ст. 303 КПК України шляхом перейменування постанови дізнавача на бездіяльність.

Навпаки, у скарзі було спеціально проведено розмежування між:

постановою дізнавача;
самостійним обов’язком органу досудового розслідування повідомити суд про виконання судового рішення;
бездіяльністю, яка полягає у невиконанні саме цього обов’язку.

Постанова дізнавача була подана лише як доказ того, що орган досудового розслідування був обізнаний про ухвалу від 02.01.2026, її зміст, встановлені судом недоліки та необхідність продовження досудового розслідування.

Отже, висновок слідчого судді про те, що первісна скарга фактично спрямована на оскарження виконання судового рішення замість оскарження самостійної бездіяльності, не відповідає змісту самої скарги.

IV. СУТЬ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПОЛЯГАЄ У НЕЗДІЙСНЕННІ САМОСТІЙНОЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЇ

Пункт 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає не лише у невнесенні відомостей до ЄРДР, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які вони зобов’язані вчинити у визначений Кодексом строк.

Саме на цю другу частину норми посилався заявник.

Частина 4 ст. 535 КПК України прямо встановлює:

«Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».

Отже, законодавець не залишив повідомлення суду про виконання судового рішення на розсуд органу, який виконує це рішення.

Це не право органу.

Це не факультативне листування.

Це не відповідь на звернення громадянина.

Це не дискреційна управлінська дія.

Це прямо встановлений КПК України процесуальний обов’язок.

Таким чином, невчинення такої процесуальної дії за наявності передбаченого законом обов’язку її вчинити за своїм змістом відповідає поняттю бездіяльності, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

V. СЛІДЧИЙ СУДДЯ НЕПРАВИЛЬНО ЗВУЗИВ ЗМІСТ П. 1 Ч. 1 СТ. 303 КПК УКРАЇНИ

Слідчий суддя у своїй ухвалі процитував п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, однак фактично звів його зміст до бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР.

Таке тлумачення є неповним.

Норма п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України містить дві самостійні групи бездіяльності:

невнесення відомостей до ЄРДР у встановленому законом порядку;
нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий, дізнавач або прокурор зобов’язаний вчинити у визначений Кодексом строк.

Первісна скарга заявника ґрунтувалася саме на другій групі.

Тому посилання на те, що заявник не скаржиться на невнесення відомостей до ЄРДР, не спростовує можливість застосування п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Навпаки, саме тому, що заявник скаржиться на іншу обов’язкову процесуальну дію, необхідно було оцінити питання про застосування другого змістовного елементу п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

VI. УХВАЛА ВІД 02.01.2026 МІСТИЛА ПРЯМУ ВКАЗІВКУ НА ЇЇ ВИКОНАННЯ

Ухвалою шановного слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.01.2026 у справі № 308/2714/24, провадження № 1-кс/308/136/26:

було задоволено скаргу заявника Вадима Хабібулліна;
скасовано постанову дізнавача від 26.12.2025 про закриття кримінального провадження;
ухвалу було направлено до Ужгородської окружної прокуратури та сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП у Закарпатській області для виконання — продовження досудового розслідування.

Таким чином, первісна ухвала не обмежилася формальним скасуванням постанови про закриття кримінального провадження.

Її резолютивна частина містила конкретну вказівку на подальше виконання судового рішення — продовження досудового розслідування.

VII. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА УХВАЛИ ВІД 02.01.2026 ВИЗНАЧИЛА НЕДОЛІКИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЛИ УСУНЕННЮ

Ухвалою від 02.01.2026 шановний слідчий суддя встановив, що висновок дізнавача про відсутність у діях відповідної особи ознак кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 353 та ч. 1 ст. 358 КК України був узагальненим і не ґрунтувався на належній мотивованій оцінці зібраних доказів.

Суд, зокрема, встановив відсутність:

належного аналізу доказів щодо об’єктивних та суб’єктивних ознак ст. 353 КК України;
аналізу причинно-наслідкового зв’язку між встановленими обставинами та висновком про відсутність складу кримінального правопорушення;
належної оцінки документів про освіту;
оцінки відповідності освітньо-кваліфікаційних рівнів законодавству, чинному станом на 21.12.2006;
визначення правового змісту поняття «вища юридична освіта» на відповідний момент;
визначення питання щодо охоплення цим поняттям освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;
зазначення нормативно-правового акта, яким відповідний висновок підтверджується.

При цьому суд прямо зазначив, що під час повторного вирішення питання дізнавачу належить надати мотивовану оцінку зібраним доказам.

Отже, виконання ухвали від 02.01.2026 не могло бути зведене лише до механічного скасування постанови від 26.12.2025.

VIII. ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Стаття 129-1 Конституції України встановлює обов’язковість судового рішення та передбачає, що контроль за його виконанням здійснює суд.

Стаття 534 КПК України встановлює обов’язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили або підлягає негайному виконанню.

Стаття 535 КПК України визначає порядок звернення судового рішення до виконання, а ч. 4 цієї статті прямо встановлює обов’язок органу або особи, які виконують судове рішення, повідомити суд про його виконання.

Таким чином, законодавча конструкція статей 534–535 КПК України створює не абстрактний «контроль за судовим рішенням», а конкретні процесуальні обов’язки суб’єкта його виконання.

Саме невиконання одного з таких обов’язків і було предметом первісної скарги.

IX. ПОСТАНОВА ДІЗНАВАЧА ВІД 11.08.2026 НЕ ПРИПИНИЛА ОСКАРЖУВАНУ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ

08.08.2026 заявник звернувся до органу досудового розслідування та прокуратури з клопотанням щодо виконання ухвали від 02.01.2026.

У ньому прямо було поставлено питання про виконання ч. 4 ст. 535 КПК України та повідомлення суду про виконання ухвали.

Натомість орган досудового розслідування прийняв постанову про відмову у задоволенні клопотання.

Однак розгляд клопотання заявника не є тотожним виконанню обов’язку, встановленого ч. 4 ст. 535 КПК України.

Орган досудового розслідування не надав суду повідомлення про виконання ухвали від 02.01.2026.

Не надав суду інформації про фактичний стан виконання ухвали.

Не надав суду процесуального документа, у якому було б зазначено, яким саме чином виконано вимогу суду про продовження досудового розслідування.

Не повідомив суд про усунення встановлених судом недоліків.

Отже, прийняття постанови у відповідь на клопотання заявника не припинило предмет оскаржуваної бездіяльності.

X. СЛІДЧИЙ СУДДЯ НЕ ВСТАНОВИВ, ЩО УХВАЛУ ВІД 02.01.2026 ФАКТИЧНО ВИКОНАНО

Особливо важливо, що оскаржувана ухвала від 13.08.2026 не містить висновку про те, що:

ухвалу від 02.01.2026 фактично виконано;
орган досудового розслідування продовжив досудове розслідування саме у визначеному судом обсязі;
встановлені судом недоліки були усунуті;
суд був повідомлений про виконання ухвали;
існує конкретне процесуальне рішення, яке підтверджує виконання кожної вимоги ухвали.

Отже, слідчий суддя не встановив законність поведінки органу досудового розслідування.

Він лише відмовив у відкритті провадження, вважаючи сам спосіб оскарження неналежним.

Таким чином, питання фактичного виконання ухвали від 02.01.2026 залишилося без судового контролю.

XI. СУД ПОМИЛКОВО ОТОТОЖНИВ «КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ» І «ОСКАРЖЕННЯ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ»

Те, що предмет бездіяльності пов’язаний із виконанням судового рішення, саме по собі не виключає можливості судового контролю за бездіяльністю.

Навпаки, бездіяльність органу досудового розслідування у межах виконання судового рішення і є тією діяльністю органу, яка може підлягати судовому контролю, якщо вона полягає у невчиненні конкретної процесуальної дії, обов’язок щодо вчинення якої встановлено КПК України.

У даному випадку заявник не просив суд перебрати на себе функції дізнавача.

Не просив суд провести досудове розслідування.

Не просив суд визначити винуватість особи.

Не просив суд самостійно оцінити докази замість органу досудового розслідування.

Заявник просив встановити факт невчинення передбаченої ч. 4 ст. 535 КПК України процесуальної дії та зобов’язати відповідного суб’єкта виконати цей прямий процесуальний обов’язок.

Саме це є предметом первісної скарги.

XII. ВІДМОВА У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ НЕ ВІДПОВІДАЄ Ч. 4 СТ. 304 КПК УКРАЇНИ

Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у випадку, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які не підлягають оскарженню.

Однак у даному випадку заявник обґрунтував:

наявність конкретного процесуального обов’язку;
джерело такого обов’язку — ч. 4 ст. 535 КПК України;
конкретну процесуальну дію — повідомлення суду;
факт її невчинення;
зв’язок цієї бездіяльності з виконанням ухвали суду;
правову підставу оскарження — п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

За таких обставин висновок про те, що скарга взагалі не підлягає розгляду слідчим суддею, потребував значно більшого правового обґрунтування, ніж наведене в оскаржуваній ухвалі.

XIII. СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ НЕ МОЖЕ БУТИ ЗАМІНЕНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНОЮ ПРОГАЛИНОЮ

Прийняте рішення фактично створює ситуацію, за якої:

слідчий суддя скасував постанову про закриття кримінального провадження;
направив ухвалу органу досудового розслідування для виконання — продовження досудового розслідування;
КПК України встановлює обов’язок повідомити суд про виконання судового рішення;
орган досудового розслідування не повідомляє суд про виконання;
заявник звертається до суду для перевірки цієї бездіяльності;
суд відмовляє у відкритті провадження, посилаючись на те, що питання стосується виконання судового рішення.

За такого підходу судове рішення фактично втрачає гарантований Конституцією механізм практичної реалізації.

Це суперечить ст. 129-1 Конституції України та завданню судового контролю на стадії досудового розслідування.

XIV. ПРИНЦИП ДОСТУПУ ДО ПРАВОСУДДЯ

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на судовий захист та оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та їх посадових осіб.

У даному випадку заявник реалізував передбачене законом право на звернення до слідчого судді та чітко визначив предмет оскарження.

Відмова у відкритті провадження без належного спростування того, що оскаржується саме процесуальна бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, створює надмірне обмеження доступу до судового контролю.

XV. ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ДО ЗАКОННОСТІ, ОБҐРУНТОВАНОСТІ ТА ВМОТИВОВАНОСТІ РІШЕННЯ

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оскаржувана ухвала не містить належної відповіді на ключові аргументи заявника, а саме:

чому ч. 4 ст. 535 КПК України не встановлює самостійного процесуального обов’язку;
чому невиконання цього обов’язку не є «іншою процесуальною дією» у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України;
чому саме визначений заявником предмет скарги не підлягає оскарженню;
яким іншим ефективним процесуальним способом заявник може домогтися судового контролю за невиконанням ухвали від 02.01.2026;
чи виконана фактично ухвала від 02.01.2026;
чи направлялося суду повідомлення відповідно до ч. 4 ст. 535 КПК України.

Таким чином, оскаржувана ухвала не дає належної відповіді на центральні правові аргументи скарги.

XVI. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МАЄ ПОВНОВАЖЕННЯ СКАСУВАТИ УХВАЛУ ТА ПОСТАНОВИТИ НОВУ

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу слідчого судді апеляційний суд має право:

залишити ухвалу без змін;
скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Отже, закон прямо надає апеляційному суду повноваження скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення.

Разом з тим заявник враховує, що слідчий суддя не відкривав провадження та не розглядав первісну скаргу по суті.

Тому заявник просить апеляційний суд насамперед визначити правильний процесуальний статус первісної скарги — визнати її такою, що підлягає розгляду в порядку глави 26 КПК України, та забезпечити її розгляд компетентним слідчим суддею.

У разі якщо апеляційний суд вважатиме, що має достатні процесуальні підстави та повноваження для самостійного вирішення первісної скарги по суті, заявник підтримує постановлення апеляційним судом нової ухвали без направлення матеріалів на повторний розгляд.

XVII. АПЕЛЯЦІЙНА ПРАКТИКА ПІДТВЕРДЖУЄ МОЖЛИВІСТЬ СКАСУВАННЯ ВІДМОВИ У ВІДКРИТТІ

Судова практика виходить із того, що якщо відмова у відкритті провадження не ґрунтується на вимогах КПК України, апеляційний суд може скасувати таку ухвалу та постановити нову ухвалу, якою визнати скаргу такою, що підлягає розгляду, і направити її до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Цей підхід відповідає і спеціальному положенню ч. 3 ст. 407 КПК України.

XVIII. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ СПРАВИ

Апелянт вважає за необхідне окремо звернути увагу шановного суду апеляційної інстанції на конституційно-правовий аспект правовідносин, які виникли у цій справі.

При цьому апелянт не ставить перед судом апеляційної інстанції питання про визнання будь-якого положення закону неконституційним, оскільки вирішення питання щодо конституційності законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.

Цей розділ апеляційної скарги має іншу мету — звернути увагу шановного суду на те, що обраний слідчим суддею підхід до застосування положень кримінального процесуального закону безпосередньо стосується реалізації гарантованих Конституцією України прав апелянта.

Право на судовий захист

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на судовий захист та право оскаржувати в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб.

У цій справі апелянт уже скористався таким конституційним правом.

За результатами попереднього судового контролю слідчим суддею було скасовано постанову органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження.

Отже, судовий контроль у даному кримінальному провадженні вже був реалізований, а відповідне судове рішення набуло обов’язкового характеру.

Подальша ситуація, коли заявник вважає, що орган досудового розслідування не виконав змістовних вимог судового рішення, закономірно породжує питання: чи має особа реальну та ефективну можливість повторно звернутися до суду для перевірки такого невиконання?

На переконання апелянта, відповідь на це питання повинна виходити не лише з буквального формального переліку процесуальних дій, які можуть бути оскаржені, а й із конституційної гарантії права на судовий захист.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 прямо наголошував на необхідності забезпечення практичного та ефективного, а не лише теоретичного чи ілюзорного права на судовий захист (Рішення КСУ № 10-р(ІІ)/2023 від 22.11.2023: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-23)

Саме тому апелянт просить суд апеляційної інстанції оцінити застосовані у цій справі положення КПК України таким чином, щоб результатом їх застосування не стало фактичне позбавлення особи можливості отримати судовий контроль за діяльністю органу державної влади.

Обов’язковість судового рішення як конституційна гарантія

Окреме значення у цій справі має стаття 129-1 Конституції України, відповідно до якої судове рішення є обов’язковим до виконання.

Для цієї справи зазначене конституційне положення має безпосереднє значення.

Суть спору полягає не у вимозі апелянта визначити органу досудового розслідування конкретний результат кримінального провадження.

Апелянт не просить суд підмінити слідчого, дізнавача або прокурора.

Йдеться про інше — чи може орган державної влади, отримавши судове рішення, самостійно визначати межі його обов’язковості та фактично виконувати лише ту частину рішення, яку він вважає для себе необхідною.

На переконання апелянта, відповідь на це питання має бути негативною.

Судове рішення не може втрачати свою обов’язковість залежно від того, чи погоджується орган державної влади з висновками суду.

Інакше принцип обов’язковості судового рішення перетворюється із реальної юридичної гарантії на формальну декларацію.

Взаємозв’язок пункту 1 частини першої статті 303 та частини четвертої статті 535 КПК України

У цій справі особливого значення набуває співвідношення:

пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, який визначає випадки оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування;
частини четвертої статті 535 КПК України, яка встановлює обов’язок органів та осіб, які виконують судове рішення, повідомити суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

Саме на стику цих положень виникає проблема, яка стала предметом розгляду у цій справі.

Якщо пункт 1 частини першої статті 303 КПК України тлумачити таким чином, що судовому оскарженню підлягає лише бездіяльність щодо процесуальних дій, строк виконання яких прямо визначений КПК України, виникає питання щодо ефективності судового контролю за виконанням інших процесуальних обов’язків, встановлених кримінальним процесуальним законом.

Зокрема, виникає питання про те, яким саме процесуальним способом особа може поставити перед судом питання про невиконання органом досудового розслідування обов’язку, пов’язаного з виконанням судового рішення.

Саме тому апелянт вважає, що зазначені положення КПК України мають застосовуватися з урахуванням конституційного права на судовий захист та конституційного принципу обов’язковості судового рішення.

Неприпустимість формального судового контролю

Право на судовий захист не може зводитися виключно до можливості отримати судове рішення.

Якщо судове рішення вже постановлено, але орган державної влади фактично не виконує його зміст, можливість суду здійснити контроль за таким виконанням є складовою реальності самого судового захисту.

Інакше виникає парадоксальна ситуація:

особа має право звернутися до суду;
суд має право здійснити контроль;
суд постановляє рішення;
однак після цього особа не має ефективного процесуального механізму звернутися до суду у випадку фактичного невиконання цього рішення.

На переконання апелянта, такий підхід потребує особливої обережності, оскільки він може призвести до фактичного нівелювання як статті 55 Конституції України, так і статті 129-1 Конституції України.

Конституційна проблема, яка може виникнути у разі підтвердження позиції суду першої інстанції

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у разі підтвердження висновку слідчого судді виникає конституційно значима проблема.

Вона полягає у можливості такого нормативного застосування пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, за якого:

існує судове рішення;
існує встановлений законом обов’язок щодо його виконання;
особа вважає, що цей обов’язок не виконаний;
але можливість звернення до суду для перевірки такого невиконання фактично відсутня.

Саме в цьому апелянт вбачає потенційне питання відповідності такого нормативного регулювання:

статті 8 Конституції України — у контексті принципу верховенства права;
статті 55 Конституції України — у контексті права на ефективний судовий захист;
статті 129-1 Конституції України — у контексті обов’язковості судового рішення.

При цьому апелянт не стверджує, що відповідне положення КПК України вже є неконституційним.

Апелянт лише звертає увагу на те, що певний нормативний зміст, наданий цьому положенню при його застосуванні у цій справі, може породжувати питання щодо його відповідності зазначеним конституційним гарантіям.

Конституційно-правове тлумачення закону як обов’язок суду

Конституція України є Основним Законом України та має найвищу юридичну силу.

Тому положення кримінального процесуального закону повинні застосовуватися у спосіб, який максимально забезпечує реалізацію конституційних прав та принципів.

У цій справі це означає, що при вирішенні питання про можливість судового оскарження бездіяльності органу досудового розслідування суд має врахувати не лише формальну конструкцію пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, але й:

право особи на судовий захист;
право на оскарження бездіяльності органу державної влади;
обов’язковість судового рішення;
необхідність реального, а не формального судового контролю.

Такий підхід відповідає загальній конституційній природі судового захисту.

Право апелянта на подальший конституційний захист

Апелянт окремо наголошує, що наведені у цьому розділі положення не є зверненням до суду апеляційної інстанції з вимогою здійснити конституційний контроль.

Апелянт усвідомлює розмежування повноважень судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.

Водночас апелянт вважає необхідним уже на цій стадії судового розгляду зафіксувати конституційно-правову проблему, яка виникла безпосередньо у зв’язку із застосуванням положень КПК України у його справі.

Це має значення також з огляду на гарантоване Конституцією України право особи використовувати передбачені законом способи подальшого захисту своїх конституційних прав.

У разі якщо за результатами розгляду справи судами буде остаточно підтверджено такий нормативний підхід до застосування пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, який фактично виключає можливість судового контролю за невиконанням судового рішення у відповідній процесуальній ситуації, апелянт залишає за собою право скористатися передбаченим Конституцією та законом механізмом конституційної скарги.

Висновок

Таким чином, апелянт просить суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про законність оскаржуваної ухвали врахувати, що предметом цієї справи є не лише формальна допустимість конкретної скарги за правилами статті 303 КПК України.

Предметом справи є також забезпечення реального судового контролю за діяльністю органу державної влади та забезпечення виконання судового рішення, яке вже було постановлено у цьому кримінальному провадженні.

Апелянт переконаний, що тлумачення норм КПК України не повинно призводити до ситуації, за якої:

судове рішення є обов’язковим, але відсутній ефективний судовий механізм перевірки його виконання;

або:

особа має право на судовий захист, але позбавлена можливості звернутися до суду у випадку фактичного невиконання рішення, постановленого за результатами такого захисту.

Саме тому апелянт просить суд апеляційної інстанції застосувати положення кримінального процесуального закону у системному взаємозв’язку з Конституцією України, забезпечивши реальність права на судовий захист, верховенство права та обов’язковість судового рішення.

Апелянт не просить апеляційний суд вирішувати питання конституційності закону. Він просить лише не допустити такого тлумачення та застосування кримінального процесуального закону, яке саме по собі призводить до фактичного нівелювання конституційних гарантій, що лежать в основі судового контролю.

XIX. ВИСНОВОК

Слідчий суддя помилково визначив предмет первісної скарги як виключно питання контролю за виконанням судового рішення.

Насправді заявник оскаржував конкретну самостійну процесуальну бездіяльність — нездійснення обов’язкової процесуальної дії, прямо передбаченої ч. 4 ст. 535 КПК України.

Така бездіяльність за своїм змістом підпадає під категорію «нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити» у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Відтак висновок про те, що така бездіяльність не підлягає оскарженню, є передчасним та юридично необґрунтованим.

Оскаржувана ухвала перешкоджає здійсненню передбаченого КПК України судового контролю та залишає без перевірки питання виконання судового рішення від 02.01.2026.

XX. ПРОХАЛЬНА ЧАСТИНА

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 303, 304, 306, 307, 309, 370, 395, 404, 407, 409, 412, 419, 422 КПК України, ст.ст. 55, 129-1 Конституції України та з урахуванням принципу «iura novit curia» (суд знає право), –

ПРОШУ:

Основна вимога

Скасувати повністю ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року у справі № 308/514/26, провадження № 1-кс/308/4989/26, як незаконну та необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою визнати скаргу Хабібулліна Вадима Монев’яровича від 12.08.2026 такою, що підлягає розгляду в порядку глави 26 КПК України, і направити матеріали скарги до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для відкриття провадження та розгляду скарги по суті.

Альтернативна вимога

У разі якщо шановна колегія суддів Закарпатського апеляційного суду дійде висновку про наявність процесуальних підстав та повноважень для самостійного вирішення первісної скарги по суті — скасувати ухвалу слідчого судді від 13.08.2026 та постановити нову ухвалу, якою повністю задовольнити скаргу Хабібулліна Вадима Монев’яровича на бездіяльність органу досудового розслідування.

У разі самостійного вирішення первісної скарги апеляційним судом

Визнати предметом судового контролю бездіяльність дізнавача/органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023078040000715, яка полягає у нездійсненні передбаченої ч. 4 ст. 535 КПК України процесуальної дії — повідомлення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про виконання ухвали слідчого судді від 02.01.2026 у справі № 308/2714/24, провадження № 1-кс/308/136/26.

Зобов’язати уповноважену службову особу органу досудового розслідування виконати передбачену ч. 4 ст. 535 КПК України процесуальну дію — повідомити Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області про виконання ухвали слідчого судді від 02.01.2026.

Зобов’язати зазначити у відповідному повідомленні суду фактичний стан виконання ухвали від 02.01.2026, зокрема щодо усунення встановлених судом недоліків та проведення належної мотивованої оцінки доказів у контексті ч. 1 ст. 353 та ч. 1 ст. 358 КК України.

У разі якщо орган досудового розслідування вважає, що вимоги ухвали від 02.01.2026 вже виконані, зобов’язати його зазначити конкретне процесуальне рішення, дату його прийняття та мотиви, якими підтверджується виконання вимог зазначеної ухвали.

Альтернативно, якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість самостійного розгляду первісної скарги по суті:

скасувати ухвалу слідчого судді від 13.08.2026 та постановити нову ухвалу про визнання скарги такою, що підлягає розгляду, з направленням матеріалів до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для відкриття провадження та розгляду скарги по суті.

Розглянути апеляційну скаргу без обмеження її формальним посиланням на те, що предмет скарги пов’язаний із виконанням судового рішення, оскільки предметом безпосереднього оскарження є конкретна бездіяльність щодо невчинення процесуальної дії, прямо передбаченої ч. 4 ст. 535 КПК України.

10.

11.

12.

13.

Витребувати від субʼєкта оскарження — сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області та Ужгородської окружної прокуратури документи, які підтверджують виконання ухвали шановного слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.01.2026 у справі № 308/2714/24, провадження № 1-кс/308/136/26 та направлення відповідного повідомлення суду згідно з ч. 4 ст. 535 КПК України:

в частині надання мотивованої оцінки зібраним доказам у контексті ст. 353 КК України (самовільне присвоєння повноважень), зокрема щодо наявності або відсутності у ФАЗЕКОША О.А. як голови РАДИ АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ правових підстав для здійснення відповідних повноважень, а також щодо можливих ознак їх самовільного присвоєння і вчинення у зв’язку з цим суспільно небезпечних діянь; окремо – в частині надання мотивованої оцінки доказам у контексті ст. 358 КК України (підроблення собі свідоцтва адвоката) з урахуванням правового значення документів про освіту, відповідності здобутих у 2004–2006 роках освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавра» вимогам законодавства, чинного станом на 21.12.2006, а також з викладенням відповідних мотивів у процесуальному рішенні.

Додатки: приєднані в е-Суд / е-кабінети

Копія оскаржуваної ухвали слідчого судді від 13.08.2026.
Копія скарги від 12.08.2026.
Копія ухвали слідчого судді від 02.01.2026 у справі № 308/2714/24.
Копія клопотання від 08.08.2026 № 08.08-ФАЗЕКОШ-2714-7313-12023078040000715.
Копія постанови дізнавача про відмову у задоволенні клопотання.
Копія листа Ужгородської окружної прокуратури.
Документи, що підтверджують направлення відповідних процесуальних документів.
Інші матеріали, що підтверджують доводи апеляційної скарги.

Вдячний Вам, Вашим співробітникам!

Божої милості при прийняті рішень!

Благослови Україну і помилуй Господи!

З повагою, Вадим ХАБІБУЛЛІН

Шукати в цьому блозі

істина / istina / истина

Контроль криміналу щодо голови адвокатури Закарпаття

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

У мародерів Івано-Франківщини — обшуки?

Чорний день Львівської митниці

666 тис проти мародерів: Хабібуллін оголосив війну прикарпатській мафії