Чорний день судді Мелещенко 344/6793/26
Чорний день судді Мелещенко 344/6793/26
3 травня 2026 правозахисник і голова «Фонду Святого Гавриїла Ургебадзе» Вадим Хабібуллін подав дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя (Х-945/6/7-26) щодо слідчого судді Івано-Франківського міськсуду Людмили Мелещенко.
Це не просто незгода з ухвалою. Йдеться про глибшу проблему: відсутність реального мотивування. В ухвалі суддя, обмежилась загальними фразами, не давши відповіді на ключові аргументи, не навівши жодного конкретного доказу, не пояснивши, чому доводи відхилені.
Ще більш тривожним виглядає інше: зафіксовано майже дослівну подібність мотивувальної частини цієї ухвали з рішенням іншого судді Бабій у подібній справі. Це не питання помилки — це ознака системності, де шаблон підміняє правосуддя.
Судовий контроль перетворився на формальність.
Коли суд не аналізує матеріали, не наводить мотивів і перекладає тягар доказування на заявника — право на справедливий суд стає декларацією.
Подана скарга ставить перед ВРП чітке питання: чи може існувати правосуддя без мотивів? І чи допустимо, щоб рішення, які впливають на долю, ухвалювались за принципом «копіювати-вставити»?
Це тест для всієї системи правосуддя.
Окремо варто підкреслити: разом із дисциплінарною скаргою Хабібуллін подав спеціальне клопотання, яке вже саме по собі стало резонансним сигналом для системи. У ньому він наполягає на тому, щоб ВРП розглядала всі матеріали скарги комплексно і не допустила ситуації, коли суддя зможе «тихо уникнути відповідальності», скориставшись процедурою «почесної» відставки.
Йдеться про принцип — щоб жодне рішення про відставку не ухвалювалось без оцінки вже наявних ознак дисциплінарного проступку. Фактично це клопотання ставить незручне, але принципове питання: чи може суддя залишити посаду без правової оцінки своєї поведінки? І чи не перетвориться інститут відставки на механізм уникнення відповідальності? Саме тому Хабібуллін вимагає узгодженості дій ВРП — щоб дисциплінарна процедура і можливе «почесна втеча» розглядалися не ізольовано, а як єдиний процес, у якому правда не губиться між формальностями.
Отже, як завжди надихає Хабібуллін: Далі буде. З Божою милістю.
До вашої уваги витяг з дисциплінарної скарги:
+ХАБІБУЛЛІН 6/9 KHABIBULLIN+
03.05.2026 року
№ 03.05 ВРП мелещенко 344-6793-26 кп802 флсф-чрн
Кому: ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ (ЄСІКС)
Від: ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ МОНЕВ’ЯРОВИЧ (ЄСІКС)
ДИСЦИПЛІНАРНА СКАРГА ЩОДО СУДДІ
МЕЛЕЩЕНКО ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА
(слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі Справа № 344/6793/26 (Провадження № 1-кс/344/2836/26) щодо розгляду скарги у кримінальному провадженні № 42025000000000802 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Кулакової Аміни Олегівни від 06.04.2026 про закриття кримінального провадження № 42025000000000802; Ухвала слідчого судді від 27.04.2026 про відмову в задоволенні скарги)
1. Інформація про скаржника:
1.1. Скаржник*: ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ МОНЕВ’ЯРОВИЧ (ЄСІКС)
-(прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи)
1.3. Номери засобів зв’язку*: +380672096660 /// 1975istina1975@gmail.com
-(номер домашнього, робочого або мобільного телефону, електронна адреса)
1.4. Статус скаржника: Право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа: БУДЬ-ЯКА ОСОБА.
-(сторона, третя особа, представник сторони (адвокат), інші учасники судового процесу)
2. Інформація про СУДДЮ*: МЕЛЕЩЕНКО ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА (слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі Справа № 344/6793/26 (Провадження № 1-кс/344/2836/26) щодо розгляду скарги у кримінальному провадженні № 42025000000000802 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Кулакової Аміни Олегівни від 06.04.2026 про закриття кримінального провадження № 42025000000000802; Ухвала слідчого судді від 27.04.2026 про відмову в задоволенні скарги)
-(прізвище, ім’я, по батькові та посада судді, щодо якого подається дисциплінарна скарга)
3. Інформація у судовій справі:
-(якщо неналежна поведінка судді мала місце ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ, за наявності інформації зазначити номер справи, сторони у справі, предмет судового розгляду; за наявності судового рішення – його дату та номер)
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ
Підстави дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя
Право на звернення до Вищої ради правосуддя має будь-яка особа.
+++ ДО ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ +++
СКАРГА
до Вищої ради правосуддя
про наявність ознак дисциплінарного проступку
(ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»)
До Вищої ради правосуддя
Скаржник: Хабібуллін В.М.
ДИСЦИПЛІНАРНА СКАРГА ЩОДО СУДДІ
1. Відомості про скаржника
1.1. Скаржник*: ХАБІБУЛЛІН Вадим Монев’ярович.
1.2. Адреса місця проживання (перебування)*: [зазначено].
1.3. Номери засобів зв’язку*: E-mail: [зазначено]; тел.: [зазначено].
1.4. Статус скаржника: заявник та скаржник у кримінальному провадженні № 42025000000000802; скаржник у судовому провадженні № 344/6793/26, провадження № 1-кс/344/2836/26.
2. Інформація про суддю
Мелещенко Людмила Василівна, слідча суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
3. Інформація у судовій справі
Справа № 344/6793/26, провадження № 1-кс/344/2836/26. Предмет розгляду: скарга Хабібулліна Вадима Монев’яровича на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Кулакової Аміни Олегівни від 06.04.2026 про закриття кримінального провадження № 42025000000000802, внесеного до ЄРДР 17.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Оскаржуване дисциплінарно релевантне судове рішення: ухвала слідчої судді Мелещенко Л.В. від 27.04.2026 про відмову у задоволенні скарги; повний текст ухвали складено 01.05.2026.
Дата дисциплінарної скарги: «03» травня 2026 року.
4. Підстави дисциплінарної відповідальності
Прошу перевірити дії слідчої судді Мелещенко Л.В. за такими підставами, передбаченими ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:
— [X] підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106: умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони щодо суті питання, яке вирішувалося слідчим суддею, а саме законності й обґрунтованості постанови дізнавача про закриття кримінального провадження;
— [X] підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, яке унеможливило реальну реалізацію процесуального права заявника на ефективний судовий контроль за закриттям кримінального провадження;
— [X] пункт 4 частини першої статті 106 — як додаткова кваліфікація у разі встановлення Вищою радою правосуддя істотних негативних наслідків: допущення щонайменше внаслідок грубої недбалості порушення права на справедливий розгляд / ефективний судовий контроль, що призвело до фактичного залишення в силі постанови про закриття без належної судової перевірки.
Основна дисциплінарна кваліфікація цієї скарги — підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону. Саме ця кваліфікація найбільш точно відповідає природі порушення: у тексті ухвали є загальні висновки, але немає дійсних мотивів відхилення доводів заявника та немає зв’язку між фактами провадження, доказами, нормами права і кінцевим висновком.
5. Коротка суть скарги для попередньої перевірки
Ця дисциплінарна скарга не є спробою оскаржити ухвалу замість апеляційного суду і не просить ВРП встановлювати, чи справді були підроблені документи.
Предметом скарги є інший, дисциплінарно самостійний дефект:
слідча суддя, відмовляючи у скасуванні постанови про закриття кримінального провадження, не навела мотивів, з яких прийняла позицію дізнавача та відхилила доводи заявника про передчасність, необґрунтованість і неповноту дізнання.
Фактично ухвала побудована так:
спочатку коротко переказано скаргу, далі наведено загальні норми КПК України і довідковий блок про ст. 358 КК України, після чого без індивідуального аналізу матеріалів провадження зроблено висновок, що дізнавач провів «повний та вичерпний перелік» слідчих дій, а постанова відповідає ст. 110 КПК України. Ухвала не називає жодної конкретної слідчої дії, жодного конкретного документа, жодного доказу, який перевірявся, і не пояснює, який саме елемент складу кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України був відсутній.
Окремо прошу ВРП врахувати, що мотивувально-правовий блок ухвали Мелещенко Л.В. має істотну текстову та структурну подібність з ухвалою іншого слідчого судді Івано-Франківського міського суду — Бабій О.М. від 17.04.2026 у справі № 344/7159/26 (скарга та провадження ВРП № Х-945/5/7-26) — щодо тієї самої постанови того ж дізнавача. Порівняльний аналіз показує майже дослівне відтворення блоку про предмет та об’єктивну сторону ч. 1 ст. 358 КК України, а також однакову абстрактну тезу про «власний розсуд» органу досудового розслідування. Це не доводиться як окремий факт особистого копіювання; його значення полягає в іншому: воно підтверджує шаблонний, неіндивідуалізований характер мотивування.
6. Чому ухвала вирішувала «суть спору» de facto, а не дрібне процесуальне питання
Для дисциплінарної кваліфікації за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону принципово важливо, що ухвала слідчої судді від 27.04.2026 не була проміжною технічною ухвалою. Вона вирішувала правовий спір de facto: чи є законною та обґрунтованою постанова дізнавача про остаточне припинення кримінального провадження. Залишення такої постанови в силі означало фактичне припинення активного досудового розслідування і процесуальних можливостей заявника домагатися перевірки підроблення документів у межах цього провадження.
КПК України сам відносить таку ухвалу до рішень підвищеної процесуальної ваги: пункт 3 ч. 1 ст. 303 КПК передбачає право заявника оскаржити рішення слідчого/дізнавача про закриття кримінального провадження; ст. 306 КПК передбачає спеціальний судовий порядок розгляду; ст. 307 КПК передбачає, що слідчий суддя може скасувати рішення або відмовити у скарзі, а ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття прямо підлягає апеляційному оскарженню.
Отже, ВРП не потрібно штучно розширювати дисциплінарний склад. Питання про закриття кримінального провадження є правовим спором по суті de facto, бо саме від нього залежить, чи існуватиме кримінальне провадження і чи матиме заявник реальний доступ до процесуальних механізмів перевірки своїх тверджень.
7. Дисциплінарно релевантні факти з тексту ухвали
7.1. Доводи заявника були спрямовані саме на предмет судового контролю
В ухвалі Мелещенко Л.В. прямо зазначено, що Хабібуллін В.М. вважав постанову дізнавача передчасною, необґрунтованою та винесеною без повного, всебічного й об’єктивного розслідування, оскільки «не було проведено жодних необхідних слідчих дій» для встановлення всіх обставин. Це не є формальною незгодою з результатом; це довід про відсутність фактичної та правової основи для закриття провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Саме на ці доводи слідча суддя повинна була дати відповідь:
які саме слідчі дії були проведені, які документи досліджені, які суперечності усунуті, чому проведеного обсягу дізнання достатньо для висновку про встановлену відсутність складу кримінального правопорушення.
7.2. Ухвала містить висновки без мотивів
Ухвала не містить належної юридичної силогістики «довід скаржника — матеріал провадження — оцінка суду — правовий висновок».
Натомість у ній вжито формули:
— «досудовим розслідуванням проведено повний та вичерпний перелік слідчих дій»;
— «слідчий, дізнавач чи прокурор ... на власний розсуд визначають об’єм перевірочних дій»;
— «заявником не наведено обставин або доказів, які б не були предметом дослідження»;
— «під час досудового розслідування слідчим було проведено всі можливі та необхідні слідчі дії»;
— «оскаржувана постанова відповідає вимогам статті 110 КПК України».
Жодна з цих формул не відповідає на суттєве питання:
що саме було перевірено, якими доказами підтверджено висновок про відсутність складу правопорушення, чому довід про неповноту дізнання відхилено. У дисциплінарному сенсі це не «коротке мотивування», а відсутність мотивів, оскільки висновок підміняє обґрунтування.
7.3. Підміна судового контролю тезою про дискрецію дізнавача
Слідча суддя фактично поставила на місце судового контролю абстрактну тезу про те, що КПК України не встановлює вичерпного переліку дій, обов’язкових для слідчого/дізнавача, а тому обсяг перевірочних дій визначається ними «на власний розсуд». Така теза могла бути лише початковим процесуальним орієнтиром, але не підставою для відмови у скарзі.
Дискреція органу досудового розслідування не скасовує обов’язку слідчого судді перевірити, чи не є закриття провадження передчасним, чи постанова має мотиви та їх обґрунтування, чи справді встановлена відсутність складу кримінального правопорушення. Інакше право на оскарження постанови про закриття перетворюється на формальність: будь-яку постанову можна залишити чинною лише тому, що дізнавач «на власний розсуд» визначив обсяг дій.
7.4. Фактичне перекладення тягаря обґрунтування на заявника
В ухвалі зазначено, що заявником «не наведено обставин або доказів, які б не були предметом дослідження під час досудового розслідування і спростовують або ставлять під сумнів мотиви, наведені в оскаржуваній постанові». Ця конструкція є неправильною для предмета розгляду. Заявник не зобов’язаний доводити винуватість будь-кого чи самостійно проводити дізнання. Предметом судового контролю було те, чи сам дізнавач виконав ці вимоги ст. 9, 110, 284 КПК України і чи мала постанова про закриття належну фактичну основу.
Покладення на заявника обов’язку показати «нові» докази, не досліджені дізнавачем, особливо за умови, що слідча суддя не назвала, які саме докази дізнавач досліджував, позбавляє скаргу за ст. 303 КПК реального змісту.
7.5. Некоректне застосування стандарту «розумного сумніву»
Наприкінці ухвали слідча суддя зазначила, що оцінила докази відповідно до ст. 94 КПК України, «застосовуючи принцип змагальності та стандарти “розумного сумніву”». У провадженні за скаргою на постанову про закриття кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи поза розумним сумнівом. Предметом перевірки є законність, обґрунтованість і вмотивованість постанови дізнавача та достатність підстав для закриття провадження.
Ця фраза є не просто термінологічною неточністю.
Вона підтверджує, що суддя не окреслила правильний предмет судового контролю і застосувала шаблон оцінки доказів, який не пояснює, чому постанову про закриття слід було залишити чинною.
7.6. Ухвала не називає жодного конкретного доказу, хоча заявляє про оцінку доказів
Слідча суддя вказала, що оцінила належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності.
Проте в ухвалі не названо жодного конкретного доказу.
Немає переліку документів, немає посилання на протоколи допиту, тимчасовий доступ, реєстраційні справи, будівельну чи земельну документацію, листи державних органів, огляди або експертизи.
За таких умов твердження про оцінку «кожного доказу» є декларацією, а не мотивом.
Саме такі декларації у дисциплінарній практиці ВРП і відмежовуються від дійсного мотивування.
8. Доказова матриця відсутності мотивів
Для попередньої перевірки прошу ВРП зіставити такі елементи:
Суттєвий довід / питання | Що мала перевірити слідча суддя | Що фактично зазначено в ухвалі | Дисциплінарне значення |
Передчасність закриття провадження | Які слідчі дії проведені, які не проведені і чому їх відсутність не впливає на висновок про відсутність складу. | «Проведено повний та вичерпний перелік слідчих дій» без переліку жодної дії. | Висновок без мотивів; неможливо перевірити логіку судді. |
Невідповідність постанови дізнавача ст. 110 КПК | Чи містить постанова мотиви, їх обґрунтування, конкретні обставини та посилання на матеріали. | «Постанова відповідає вимогам ст. 110 КПК України» без аналізу мотивувальної частини постанови. | Суд не навів мотивів прийняття позиції дізнавача. |
Підстава закриття за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК | Який саме елемент складу ст. 358 КК відсутній, у чиїх діях і на підставі яких матеріалів. | «Факт підробки не знайшов підтвердження» прирівняно до встановленої відсутності складу. | Підміна стандарту «встановлена відсутність» формулою «не підтвердилось». |
Повнота дізнання | Чи були витребувані/досліджені документи, чи допитані особи, чи перевірені реквізити, підписи, печатки, реєстраційні дії. | Жоден документ, особа, реєстр або слідча дія не названі. | Не видно, які матеріали суддя дослідила. |
Право заявника на судовий контроль | Чи доводи заявника почуті і предметно відхилені. | Заявнику фактично закинуто «суб’єктивну незгоду» та «формальні посилання». | Суть скарги не розглянуто; мотиви відхилення відсутні. |
Шаблонність мотивування | Чи рішення індивідуалізоване під конкретну скаргу Хабібулліна В.М. | Використано майже тотожний блок із ухвалою Бабій О.М. щодо тієї самої постанови. | Ознака механічного складання і недбалого виконання обов’язків слідчого судді. |
9. Ознаки шаблонності та тотожності з ухвалою Бабій О.М.
Порівняльний аналіз ухвали Мелещенко Л.В. від 27.04.2026 у справі № 344/6793/26 та ухвали слідчого судді Бабій О.М. від 17.04.2026 у справі № 344/7159/26 (скарга та провадження ВРП № Х-945/5/7-26) має допоміжне, але важливе доказове значення.
Обидві ухвали постановлені різними слідчими суддями, за скаргами різних заявників, щодо тієї самої постанови дізнавача від 06.04.2026.
Природним є збіг номера провадження, дати постанови, статей КПК та загальної фабули.
Неприродним є майже дослівне відтворення пояснювального правового блоку та однакового мотивувального каркаса відмови.
Після нормалізації текстів (усунення зайвих переносів, технічних колонтитулів, уніфікація пробілів та апострофів) орієнтовна текстова подібність усього тексту ухвал становить близько 31%, а блоку про предмет і об’єктивну сторону ч. 1 ст. 358 КК України — близько 95%.
Оскільки вступні частини різні, така висока подібність саме в мотивувально-правовому ядрі є показовою.
Порівнюваний елемент | Конкретний збіг | Значення для ВРП |
Блок ст. 358 КК України | В обох ухвалах майже однаково відтворено перелік предметів правопорушення, чотири форми об’єктивної сторони та пояснення поняття «підроблення документа». | Це не цитування норми закону, а однаковий довідково-шаблонний блок без прив’язки до конкретних документів провадження. |
Теза про «власний розсуд» дізнавача | В обох ухвалах використано однакову логіку: КПК не встановлює вичерпного переліку дій, тому слідчий/дізнавач/прокурор сам визначає обсяг перевірочних дій. | Ця теза підміняє судовий контроль за повнотою дізнання абстрактним посиланням на дискрецію органу розслідування. |
Висновок про відповідність ст. 110 КПК | В обох ухвалах постанова дізнавача оголошується такою, що відповідає ст. 110 КПК України, без детального аналізу мотивувальної частини постанови. | Однаковий висновок без мотивів підтверджує неіндивідуалізований характер судового контролю. |
Різні скарги — майже однакове ядро відмови | Скарга у справі Бабій О.М. була значно деталізованішою; скарга Хабібулліна В.М. у тексті ухвали викладена коротше. Попри це правове ядро відмови майже однакове. | Рішення не демонструє, що доводи конкретного скаржника були почуті і перевірені. |
Сам факт наявності шаблону в судовій роботі не завжди є дисциплінарним проступком. Проступком є інше: шаблон використано там, де потрібно було дати індивідуальну відповідь на доводи скаржника, перевірити конкретні матеріали кримінального провадження і пояснити, чому закриття провадження є законним.
У цій справі шаблон замінив мотиви.
10. Додаткові технічні ознаки механічного складання
Окремі технічні дефекти ухвали не є самостійною підставою дисциплінарної відповідальності, але в сукупності з відсутністю мотивів та високою подібністю з ухвалою іншого судді вони підтверджують механічний характер складання тексту:
— у вступній частині дізнавач Кулакова А.О. названа старшим лейтенантом поліції, а далі — капітаном поліції;
— у мотивувальній частині вжито формулу «з оскаржуваної постанови слідчого», хоча йдеться про постанову дізнавача;
— в ухвалі є друкарські/редакційні дефекти на кшталт «вул.. Польова», що вказує на недостатню вичитку;
— декларовано оцінку «кожного доказу», хоча жодний доказ не названо.
У сукупності ці ознаки демонструють не просто помилку в правозастосуванні, а неналежне ставлення слідчої судді до обов’язку надати мотивований судовий контроль за припиненням кримінального провадження.
11. Чому це не є «четвертою інстанцією» і не підміняє апеляцію
ВРП не потрібно встановлювати, чи була підробка документів, чи достатньо доказів для повідомлення будь-кому про підозру, або чи слід було задовольнити скаргу по суті. Це питання апеляційного перегляду. Для дисциплінарної оцінки достатньо встановити об’єктивний дефект тексту ухвали: у ній відсутні мотиви прийняття позиції дізнавача і відхилення доводів заявника щодо суті правового спору.
Саме такий підхід відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду:
дисциплінарний орган не перевіряє законність судового рішення як суд вищої інстанції, але може встановлювати, чи містить рішення мотиви прийняття/відхилення аргументів сторін та чи не було істотного порушення процесуальних обов’язків судді.
Тому апеляційна скарга на ухвалу Мелещенко Л.В. і ця дисциплінарна скарга мають різні предмети. Апеляція перевіряє правильність судового рішення. ВРП перевіряє поведінку судді під час здійснення правосуддя, зокрема факт відсутності дійсного мотивування.
12. Недбалість / груба недбалість: чому порушення не є випадковим
Ознаки щонайменше недбалості випливають із сукупності обставин:
— норми ст. 110, 284, 303, 306, 307, 370 КПК України є базовими для слідчого судді під час розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження;
— слідча суддя сама зазначила, що дослідила матеріали кримінального провадження, але не навела жодного конкретного матеріалу, який підтверджує її висновок;
— слідча суддя використала категоричні формули «повний та вичерпний перелік» і «всі можливі та необхідні слідчі дії», хоча не назвала жодної такої дії;
— у рішенні неправильно зміщено предмет розгляду з перевірки постанови дізнавача на оцінку того, чи заявник додатково довів незаконність постанови;
— підсумкова фраза про «стандарти розумного сумніву» показує використання нерелевантного шаблону;
— майже тотожний правовий блок із ухвалою судді Бабій О.М. вказує на відсутність індивідуалізованої роботи з доводами скарги.
Ці обставини унеможливлюють пояснення порушення як одиничної описки або стилістичної недосконалості.
Йдеться про спосіб здійснення судового контролю, який не відповідає мінімальним вимогам мотивованості.
13. Істотні наслідки для процесуальних прав заявника
Ухвала про відмову у скасуванні постанови про закриття кримінального провадження залишила чинним рішення органу дізнання, яким фактично припинено досудове розслідування.
Це мало для заявника реальні процесуальні наслідки:
— втрата активного механізму досудового розслідування для перевірки тверджень про підроблення документів;
— неможливість домагатися проведення слідчих і процесуальних дій у межах відкритого провадження;
— позбавлення ефективного судового контролю за тим, чи було закриття провадження передчасним;
— неясність для заявника, чому його доводи визнані «формальними» і які матеріали нібито їх спростовують;
— ускладнення апеляційного оскарження, оскільки ухвала не містить конкретних мотивів, із якими можна предметно полемізувати.
Таким чином, негативний наслідок полягає не лише в небажаному для заявника результаті.
Наслідок полягає у відсутності реального, мотивованого судового контролю за припиненням кримінального провадження.
14. Релевантні норми права та практика
14.1. КПК України
Частина 2 ст. 9 КПК України зобов’язує орган досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Частина 5 ст. 110 КПК України вимагає, щоб постанова слідчого, дізнавача, прокурора містила мотивувальну частину із зазначенням змісту обставин, мотивів прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Пункт 2 ч. 1 ст. 284 КПК України дозволяє закриття кримінального провадження лише за умови встановленої відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Пункт 3 ч. 1 ст. 303 КПК України надає заявнику право оскаржити рішення слідчого/дізнавача про закриття кримінального провадження.
Статті 306-307 КПК України визначають порядок судового контролю за такими скаргами.
Стаття 370 КПК України вимагає, щоб судове рішення було законним, обґрунтованим і вмотивованим.
14.2. Закон України «Про судоустрій і статус суддів»
Підпункт «б» пункту 1 частини першої ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає дисциплінарну відповідальність судді за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Підпункт «а» цього пункту передбачає відповідальність за істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником процесу його процесуальних прав.
14.3. Практика ВРП та Великої Палати Верховного Суду
У рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП від 12.05.2025 № 983/1дп/15-25 щодо судді Томилка В.П. ВРП виходила з того, що відсутність у судовому рішенні дійсних мотивів, якими керувався суддя, може утворювати дисциплінарний проступок. Ця логіка прямо релевантна: в ухвалі Мелещенко Л.В. наявні висновки, але немає дійсних мотивів, які пояснюють відхилення доводів заявника.
В акті ВРП від 22.04.2026 (документ № 58557 на офіційному сайті ВРП) сформульовано підхід, що ненаведення судом мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, зокрема в ухвалах слідчого судді, може бути кваліфіковано як дисциплінарний проступок. Це особливо важливо для цієї скарги, оскільки йдеться саме про ухвалу слідчого судді.
В акті ВРП від 27.05.2025 (документ № 52665) та у практиці Великої Палати Верховного Суду наголошено, що відсутність мотивів на обґрунтування відхилення доводів сторони безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість його сприйняття як справедливого та такого, що може бути ефективно перевірене.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.09.2021 у провадженні № 11-21сап21 роз’яснила, що підпункт «б» пункту 1 частини першої ст. 106 Закону № 1402-VIII застосовується до судових рішень незалежно від того, чи використовує відповідний процесуальний закон формальні поняття «сторона» та «суть спору». Водночас у практиці Великої Палати також підкреслено, що ВРП не є «четвертою інстанцією» і не перевіряє законність судового рішення по суті; проте ВРП має перевірити, чи наявні мотиви прийняття або відхилення аргументів сторін.
У матеріалах Верховного Суду щодо дисциплінарної відповідальності суддів наведено позицію, за якою ВП ВС погоджувалась із ВРП, коли суддя не навів мотивів неврахування доказів та доводів сторони; водночас наголошувала, що дисциплінарний орган не вирішує питання достовірності доказів, а оцінює саме наявність/відсутність мотивів.
14.4. Практика Касаційного кримінального суду щодо закриття кримінального провадження
Касаційний кримінальний суд у постанові від 13.05.2024 у справі № 210/4701/23, провадження № 51-803км24, сформулював підхід, за яким закриття кримінального провадження не звільняє орган досудового розслідування від обов’язку всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин. В огляді практики ККС ВС за травень 2024 року зазначено, що суди не обґрунтували, чому у конкретному випадку не йшлося про рішення щодо конкретної особи, на яку вказував потерпілий.
Касаційний кримінальний суд у постанові від 05.06.2025 у справі № 552/6926/23, провадження № 51-1333км25, вказав, що у провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування має вирішити питання про наявність/відсутність події, ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, достатність доказів і підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
Ці правові позиції не означають, що ВРП має встановлювати фактичні обставини кримінального провадження. Їх значення для дисциплінарної скарги полягає в іншому: вони підтверджують, що формула «не підтвердилось» не може механічно замінювати встановлену відсутність складу кримінального правопорушення, а судовий контроль за закриттям провадження має бути предметним.
14.5. Практика ЄСПЛ та європейські стандарти якості судових рішень
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. У справах «Серявін та інші проти України» та «Проніна проти України» ЄСПЛ сформулював стандарт: суд не зобов’язаний детально відповідати на кожен аргумент, але повинен належно зазначити підстави рішення і відповісти на суттєві, релевантні та здатні вплинути на результат доводи сторони.
Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень також виходить із того, що мотиви рішення мають давати сторонам змогу зрозуміти логіку суду; не досить процитувати закон і оголосити результат — суддя повинен пов’язати закон із фактами конкретної справи.
Ухвала Мелещенко Л.В. цим стандартам не відповідає, оскільки:
заявник не може зрозуміти: які матеріали перевірені; які конкретні доводи відхилені; які докази підтверджують повноту дізнання; чому «не підтвердилось» дорівнює «встановлена відсутність складу».
15. Просимо ВРП витребувати та перевірити
Для встановлення ознак дисциплінарного проступку прошу ВРП витребувати та дослідити:
— матеріали судового провадження № 344/6793/26, провадження № 1-кс/344/2836/26, зокрема скаргу Хабібулліна В.М., журнал судового засідання, технічний запис засідання, ухвалу від 27.04.2026, дані про складення і направлення повного тексту та ін.;
— матеріали кримінального провадження № 42025000000000802, які були надані слідчій судді для розгляду скарги, зокрема реєстр матеріалів досудового розслідування, протоколи слідчих/процесуальних дій, документи тимчасового доступу, витребувані документи, листування з державними органами;
— постанову дізнавача Кулакової А.О. від 06.04.2026 про закриття кримінального провадження № 42025000000000802;
— ухвалу слідчого судді Бабій О.М. від 17.04.2026 у справі № 344/7159/26 як порівняльний матеріал щодо шаблонності мотивувального правового блоку;
— картку автоматизованого розподілу справи № 344/6793/26 та відомості про рух матеріалів у суді;
— пояснення судді Мелещенко Л.В. щодо того, які саме матеріали кримінального провадження вона перевіряла, чому вони не названі в ухвалі, та з яких міркувань було використано формулу про «стандарти розумного сумніву»;
— за можливості — пояснення суду щодо джерела однакових правових блоків в ухвалах Мелещенко Л.В. і Бабій О.М. у межах одного кримінального провадження.
16. Прохальна частина
На підставі викладеного прошу Вищу раду правосуддя:
— зареєструвати цю дисциплінарну скаргу та провести попередню перевірку наведених відомостей;
— відкрити дисциплінарну справу стосовно слідчої судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В.;
— за результатами розгляду дисциплінарної справи притягнути суддю Мелещенко Л.В. до дисциплінарної відповідальності за ознаками дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а» та «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а за наявності встановлених істотних негативних наслідків — також оцінити дії за пунктом 4 частини першої статті 106 цього Закону;
— застосувати до судді пропорційне дисциплінарне стягнення, яке відповідатиме характеру порушення, ступеню недбалості, значенню права заявника на ефективний судовий контроль та очевидній шаблонності мотивування;
— витребувати документи і матеріали, перелічені у розділі 15 цієї скарги;
— повідомити скаржника про результати попередньої перевірки, відкриття/відмову у відкритті дисциплінарної справи та результати її розгляду на зазначені у скарзі поштову й електронну адресу та в ЄСІКС.
17. Додатки
— файли справи з ЄСІКС судді Мелещенко Л.В.
— копія ухвали слідчої судді Мелещенко Л.В. від 27.04.2026 у справі № 344/6793/26, провадження № 1-кс/344/2836/26;
— копія скарги Хабібулліна В.М. на постанову дізнавача від 06.04.2026 про закриття кримінального провадження — за наявності;
— копія постанови дізнавача Кулакової А.О. від 06.04.2026 про закриття кримінального провадження № 42025000000000802;
— копія повідомлення про закриття кримінального провадження — за наявності;
— файли справи з ЄСІКС (ВРП Х-945/5/7-26) судді Бабій О.М.: копія ухвали слідчого судді Бабій О.М. від 17.04.2026 у справі № 344/7159/26, провадження № 1-кс/344/2980/26;
— порівняльна таблиця / аналітичний висновок щодо текстової тотожності мотивувальних блоків ухвал Мелещенко Л.В. і Бабій О.М. - в тесті;
— копія апеляційної скарги на ухвалу Мелещенко Л.В. — за наявності, як підтвердження того, що дисциплінарна скарга не підміняє апеляційний перегляд;
— інші документи та матеріали, на які посилається скаржник.
18. Перелік джерел правових позицій
1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI: https://zakon.rada.gov.ua/go/4651-17
2. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII: https://zakon.rada.gov.ua/go/1402-19
3. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV: https://zakon.rada.gov.ua/go/3477-15
4. Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04: https://zakon.rada.gov.ua/go/974_672
5. Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00: https://zakon.rada.gov.ua/go/974_096
6. Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень: https://court.gov.ua/userfiles/visn_11_2008.pdf
7. Рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 12.05.2025 № 983/1дп/15-25 щодо судді Томилка В.П.: https://hcj.gov.ua/doc/doc/52408
8. Акт ВРП від 22.04.2026, документ № 58557: https://hcj.gov.ua/doc/doc/58557
9. Акт ВРП від 27.05.2025, документ № 52665: https://hcj.gov.ua/doc/doc/52665
10. Огляд практики Великої Палати Верховного Суду з розгляду скарг на рішення ВРП щодо дисциплінарної відповідальності суддів, 2025: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/Dyscuplinarna_vidpovidalnist_2025_02_05.pdf
11. Огляд судової практики ККС ВС за травень 2024 року; постанова ККС ВС від 13.05.2024 у справі № 210/4701/23, провадження № 51-803км24: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_05_2024_1.pdf
12. Огляд судової практики ККС ВС за 2025 рік; постанова ККС ВС від 05.06.2025 у справі № 552/6926/23, провадження № 51-1333км25: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_2025.pdf
19. Підтвердження правдивості відомостей
Усі зазначені мною відомості та подані матеріали є правдивими. Я обізнаний з тим, що у разі поширення неправдивої інформації мене може бути притягнуто до встановленої законом відповідальності.
«03» травня 2026 року
____________________ /Хабібуллін Вадим Монев’ярович/
підпис скаржника
Усі зазначені відомості та подані матеріали є правдивими. Заявник обізнаний з тим, що у разі поширення неправдивої інформації може бути притягнутий до відповідальності.
Вдячний Вам, Вашим співробітникам!
Божої милості при прийнятті рішень!
Благослови Україну і помилуй Господи!
З повагою, Вадим ХАБІБУЛЛІН
Коментарі
Дописати коментар