Чорний день судді Дору або прокляття Немеша і Фазекоша

 

Чорний день судді Дору або прокляття Немеша і Фазекоша 

Кажуть, коли суддя забуває про закон і стає щитом для старих друзів з адвокатської мафії, мантія починає тягнути донизу — як прокляття. Саме це і сталося 26 травня, коли Юрій Дору будучи одночасно і суддею і адвокатом, не заявивши самовідводу, увійшов у залу суду... і, здається, більше звідти вже не вийде таким, як був. Кажуть, це вже не суд, а ритуал. Бо інакше, як містикою, пояснити це масове самознищення суддів заради «аф@ристів» — не виходить. Прокляття пішло по колу. І схоже зачепить всіх. 

26 травня 2025 року Закарпатський окружний адмінсуд ухвалив резонансне, але, як виявилося, напевно помилкове рішення. Суддя Юрій Дору, який головував у справі №260/2748/25, відмовив у задоволенні позову громадянина Хабібулліна щодо встановлення відсутності повноважень у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (КДКА). 

Однак шокуючим є інше: сам суддя, як виявилося, перебуває на обліку в тій самій системі адвокатського самоврядування Закарпаття, яка фігурує у справі — з адвокатським свідоцтвом № 21/3 51.

За законом, статус адвоката зберігається навіть після зупинення свідоцтва, і такий адвокат зобов’язаний дотримуватись «корпоративної етики», включно з принципом уникнення конфлікту інтересів. 

У цьому випадку конфлікт був не лише реальним, а й очевидним: суддя розглядав справу проти органу, в якому сам обліковується як адвокат. Незважаючи на вимогу ст. 106 Закону «Про судоустрій…» та ст. 36 КАС, він не заявив самовідвід.

Хабібуллін подав дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя із вимогою притягнення судді Дору до відповідальності за порушення суддівської етики та позбавити мантії, зокрема — в тому числі за не декларування конфлікту інтересів, що підриває довіру до правосуддя. Скарга вже зареєстрована ВРП (№Х-651/10/7-25, пр. № 115068 від 27.05.2025).

Крім того, 27 травня подано апеляційну скаргу на саме рішення судді Дору. 

Аргумент: відмова у позові є наслідком неправильної правової кваліфікації спору, грубого процесуального порушення (незаявлення самовідводу) та фактичного блокування громадянами доступу до правосуддя щодо контролю за владними повноваженнями. Хабібуллін натякає, що ціль - Конституційний Суд, на захист прав всіх громадян обійти норми КАС про «інтерес». 

Це справа не лише про суддю чи адвокатуру. Це — маркер того, наскільки система здатна до самоконтролю. І чи є ще в українському суді місце для справедливості.

Це вже не перший випадок, коли судді ризикують мантіями, фактично прикриваючи закарпатських юридичних «аф@ристів» — Петра Немеша (КДКА Закарпаття) та Льоху Фазекоша (Рада адвокатів Закарпаття). Ігноруючи закон, парламентський висновок та пряму практику ЄСПЛ, вони втягнули у свою схему навіть судову гілку влади. Обидва — відомі в регіоні як "медведчуківці", які тягнуть на дно не лише адвокатуру, а й тих, хто, замість справедливості, вирішив їх рятувати ціною честі й посад. 

А може, вся містика в тому, що Хабібуллін, начебто оскаржуючи протиправність верхівки адвокатури, насправді полює не на саму адвокатуру — а на те «зло», що її прикриває, бо іншого, раціонального пояснення, чому судді один за одним добровільно топлять себе разом з цими персонажами, просто не існує. 

А може і тому, що Хабібуллін завжди надихає словами: «і далі буде з Божою милістю».

27.05 ВРП суддя ДОРУ 260/2748/25 + апеляція 165 арк https://surl.lu/mpiove