Хабібуллін проти прокурорів САП і дискримінації «непроцесуальних»

Хабібуллін у ВАКС проти прокурорів САП і дискримінації «непроцесуальних» або хто захистить не учасників провадження - «інших осіб»?

ХАБІБУЛЛІН У ВАКС: КОРУПЦІЙНИЙ САБОТАЖ ТА БИТВА ЗА КОНСТИТУЦІЮ

Правозахисник Вадим Хабібуллін звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які відмовили у розгляді заяви за ст. 308 КПК про недотримання розумних строків досудового розслідування у ряді гучних кримінальних проваджень.

Хабібуллін заявив, що бездіяльність правоохоронців може бути проявом корупційного саботажу. Йдеться не просто про бюрократію — це пряма загроза верховенству права, коли слідство тривалий час не рухається, не приймається рішень, не реагується на звернення.

Прокурори САП вважають, що громадяни без процесуального статусу за КПК України не мають права скаржитися, бо "не є стороною кримінального провадження". Але Конституція говорить інше: якщо твої законні інтереси обмежені — ти маєш право на правосуддя. І саме цю колізію може розглядати Конституційний Суд.

Хабібуллін — не просто заявник. Він представляє суспільний інтерес у боротьбі з корупцією, гарантований Конституцією та законами. І це справа не лише про гучні корупційні кримінальні справи — це про принцип: чи зможе громадянин змусити правоохоронну систему працювати чесно?

Ця історія — лакмусовий папір сучасної України: або суд визнає право «іншої особи» боротися за ефективне розслідування, або ми знову побачимо, як закон стає фільтром, який пропускає лише обраних.

Розслідування не може бути вічним. Безкарність — це корупція. Конституція — це право кожного.

+++ ПОВНИЙ ТЕКСТ СКАРГИ СЛІДЧОМУ СУДДІ ВАКС +++

+ + + + + + + + + + + + + 

ХАБІБУЛЛІН / KHABIBULLIN 

+ + + + + + + + + + + + + 

26.06.2025 року 

№ 2606 КП 369 - 303 308 КПК  

СЛІДЧОМУ СУДДІ ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

СКАРГА

у порядку пункту 9-1 частини першої статті 303 КПК України

на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги

щодо недотримання розумних строків досудового розслідування

Кримінальне провадження 

№ 6...369

Заявник (скаржник) ЄСІТС

ХАБІБУЛЛІН ВАДИМ 

Суб’єкт оскарження (орган досудового розслідування):

Спеціалізована антикорупційна прокуратура 

office@sap.gp.gov.ua / код 45252419, 

01135, Київ, Ісаакяна, 17 / 445967371 

Ваша честь Слідчий суддя! 

ОСКАРЖЕННЯ НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ

22.06.2025 року заявником подано заяву-звернення № 2206 про оскарження на підставі ст. 308 КПК України НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та про повідомлення Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України щодо ознак можливої КОРУПЦІЇ В ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ. 

 

Вступ та загальні обставини подання заяви

Я, Вадим Хабібуллін, відповідно до ст. 308 КПК України звернувся зі скаргою на НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ, тобто можливе тривале порушення розумних строків досудового розслідування. Тобто на дату подання цього звернення: досудове розслідування може тривати безрезультатно вже тривалий строк; може супроводжуватися бездіяльністю правоохоронних органів - органів досудового розслідування; може не забезпечуватися належною процесуальною активністю; може уможливлювати уникнення кримінальної відповідальності винними особами; може призводити до втрати довіри до правоохоронної системи та підозри в корупційному саботажі розслідувань.

Таке порушення не лише порушує мої конституційні права як заявника (потерпілого), а й навіть і не як заявника бо створює загрозу верховенству права та національній безпеці України, особливо в умовах воєнного стану та масованої атаки на українську державність через підрив легітимності її інституцій.

Правові підстави для скарги

Згідно зі статтею 2 КПК України, завданням кримінального провадження є:«охорона прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави шляхом швидкого, повного й неупередженого розслідування і судового розгляду».

Стаття 308 КПК України прямо передбачає право у разі бездіяльності:«оскаржити НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ досудового розслідування».

Право на справедливий суд та ефективне розслідування у розумні строки також гарантується: Конституцією України (ст. 55, 129); Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6); рішеннями Європейського суду з прав людини, зокрема: Afgan Mammadov v. Azerbaijan, Scordino v. Italy, Pélissier and Sassi v. France, Bakhmutskiy v. Russia та багато іншими рішенням ЄСПЛ.

У зазначених справах ЄСПЛ неодноразово вказував, що надмірна тривалість розслідування — самостійне порушення права на ефективний засіб захисту, навіть без доведення шкоди. Водночас невжиття правоохоронними органами належних заходів для пришвидшення слідства визнається ознакою неефективного кримінального провадження.

Порушення принципу розумних строків  

Відповідно до практики ЄСПЛ, критерії “розумного строку” оцінюються за:  складністю справи, поведінкою заявника та органів досудового розслідування,  важливістю справи для заявника. У цих випадках: справа може стосуватися і створення злочинної організації, що є суспільно небезпечним діянням, але жодних рішучих дій наче не вжито; заявник не перешкоджає розслідуванню, навпаки — неодноразово звертає увагу на можливу бездіяльність органів; значний інтерес викликає потенційна причетність посадових осіб правоохоронних та судових органів, що може свідчити про можливі корупційні зв’язки, в тому числі до організованої групи. 

Обставини, що свідчать про порушення розумних строків

Вбачається, що органом досудового розслідування: не проведено жодної (або достатньої) слідчої дії протягом тривалого періоду; не надано процесуального статусу особам, щодо яких є докази причетності; не викликаються ключові свідки; відсутні будь-які результати або інформація про перебіг розслідування; представники правоохоронних органів уникають обов’язків відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 22 КПК України; суд не завжди надає належної оцінки цим зволіканням згідно зі ст. 303-306 КПК України. Ці дії (та бездіяльність) призводять до фактичного саботажу правосуддя і, що найгірше, дають підстави вважати, що: «зволікання має не випадковий, а організований та умисний характер, що може бути наслідком корупційної домовленості, службової недбалості або впливу третіх осіб». 

Прохання та звернення до Тимчасової слідчої комісії ВРУ

У зв’язку з вищезазначеним заявник просив, провести повну та ретельну ПЕРЕВІРКУ щодо обставин НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, визнати, що має місце НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ досудового розслідування, ЗОБОВ’ЯЗАТИ відповідний орган досудового розслідування забезпечити пришвидшення досудового розслідування, вжити заходів щодо ефективності, а за наявності підстав — притягнути винних осіб до відповідальності, ІНІЦІЮВАТИ кримінальні провадження за фактами зловживання владою або службової недбалості осіб, які умисно не забезпечують виконання вимог КПК України (статті 364, 367 КК), тобто розслідувати факти можливої КОРУПЦІЇ В ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ під час досудового розслідування. 

Так само «Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з розслідування фактів можливої корупції в правоохоронних і судових органах», утвореної Постановою Верховної Ради України від 17.06.2025 № 13377 (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/56615) заявник просив з метою оцінки можливих системних порушень розумних строків досудового розслідування, виявлення можливих організованих схем саботажу слідства, вжиття політико-правових заходів парламентського контролю над правоохоронною системою, тобто розслідування фактів можливої КОРУПЦІЇ В ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ та просив розпочати ПАРЛАМЕНТСЬКЕ розслідування фактів можливої КОРУПЦІЇ В ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ під час досудових розслідувань у вказаному кримінальному провадженні та в тому числі здійснити: 1) збір, аналіз та перевірку інформації щодо можливих фактів корупції у діяльності правоохоронних органів у вказаних кримінальних провадженнях; 2) оцінку ефективності дій відповідних органів у розслідуваннях, а також виявлення системних недоліків, що сприяють безкарності або зловживанням; 3) вивчити обставини неправомірного впливу, координації дій зацікавлених осіб чи конфлікту інтересів у діяльності представників правоохоронних органів у вказаних кримінальних провадженнях; 4) підготовити та подати Верховній Раді України пропозиції щодо змін до законодавства, спрямованих на посилення прозорості, відповідальності правоохоронних органів; 5) залучити потерпілих, експертів, журналістів - розслідувачів та представників громадських організацій до публічних обговорень для забезпечення відкритості та об’єктивності розслідувань у вказаних кримінальних провадженнях; 6) здійснити інші дії та заходи ПАРЛАМЕНТСЬКОГО контролю.

ПО СУТІ СКАРГИ

Отже по суті скарги на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги щодо недотримання розумних строків досудового розслідування

СКАРГА У ПОРЯДКУ П. 9-1 Ч. 1 СТ. 303 КПК УКРАЇНИ

Вадим Хабібуллін подає цю скаргу на підставі пункту 9-1 частини першої статті 303 КПК України на рішення прокурора, яким відмовлено в задоволенні скарги на НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Обставини справи

22.06.2025 року як зазначено вище Вадимом Хабібулліним подано заяву-звернення про НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до статті 308 КПК України.

У відповідь Вадиму Хабібулліну відмовлено в задоволенні скарги, з формулюванням:

«Встановлено, що Ви НЕ Є ОСОБОЮ, наділеною в порядку ст. 308 КПК України правом на оскарження розумних строків у цих провадженнях».

З огляду на це, Вадим Хабібуллін подає цю скаргу шановному слідчому судді у порядку п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України з вимогою СКАСУВАТИ РІШЕННЯ ПРОКУРОРА та ЗОБОВ’ЯЗАТИ ПРОКУРОРА ВЧИНИТИ ПЕВНУ ДІЮ - розглянути заяву Вадима Хабібулліна про оскарження НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ належним чином згідно зі ст. 308 КПК України.

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС — НЕ ЗАЯВНИК (АЛЕ ІНТЕРЕСИ ОБМЕЖЕНО)

Навіть у разі, якщо Вадим Хабібуллін формально не є заявником у вказаному кримінальному провадженні, сам факт обізнаності про провадження та фіксації в них бездіяльності (зокрема — невиправданого зволікання) не позбавляє Вадима Хабібулліна статусу «ІНШОЇ ОСОБИ» в розумінні ч. 1 ст. 308 КПК України.

Підтвердженням цього є системне тлумачення норм КПК України та принципу доступу до правосуддя. Закон не вимагає, щоб право на скаргу мало лише походження з процесуального статусу (потерпілий, підозрюваний тощо). Достатньо, щоб законний інтерес особи був зачеплений під час досудового розслідування.

В даному випадку, права Вадима Хабібулліна обмежуються в таких аспектах:

1. Право на захист публічного інтересу — як громадянин, Вадим Хабібуллін має інтерес у притягненні винних до відповідальності за корупційні правопорушення, зокрема у сферах, пов’язаних із бюджетними коштами, органами державної влади тощо.

2. Право на ефективне розслідування — у випадках, коли розслідування навмисно затягується, це суперечить не лише кримінальному процесуальному законодавству, але й загальним принципам доброчесності правосуддя.

3. Право на участь у боротьбі з корупцією — гарантоване статтею 17 Конституції України, яка визначає, що захист державного суверенітету, безпеки і публічного інтересу є справою всього народу.

Таким чином, навіть за відсутності статусу заявника, Вадим Хабібуллін є «ІНШОЮ ОСОБОЮ, права чи законні інтереси якої обмежуються» внаслідок затягування досудового розслідування, і тому має право на звернення із скаргою в порядку ст. 308 КПК.

КОНСТИТУЦІЙНА СКЛАДОВА

Формальне або обмежувальне тлумачення поняття «ІНШІ ОСОБИ, права чи законні інтереси яких обмежуються» у ч. 1 ст. 308 КПК України, коли особі, яка подала скаргу, автоматично відмовляють лише через те, що вона не має статусу потерпілого, заявника чи підозрюваного, вбачається, що НЕ ВІДПОВІДАЄ Конституції України, тобто є НЕКОНСТИТУЦІЙНИМ.

Таке тлумачення суперечить:

• ст. 3 Конституції України — держава відповідає перед людиною за свою діяльність; права і свободи людини є найвищою цінністю;

• ст. 8 Конституції України — принцип верховенства права, включаючи доступ до правосуддя;

• ст. 24 Конституції України — заборона дискримінації за ознаками статусу в процесі;

• ст. 55 Конституції України — кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади;

• ст. 129 Конституції України — принципи судочинства, зокрема змагальність і забезпечення права на захист.

Оскільки саме Конституція є нормою прямої дії (ст. 8), а КПК має тлумачитися в дусі Основного Закону, то будь-яке ЗВУЖЕННЯ переліку осіб, які мають право на скаргу в порядку ст. 308 КПК, є неприйнятним.

Таким чином, існують усі підстави для того, щоб:

• визнати право Вадима Хабібулліна як особи, яка обґрунтовано вказує на порушення розумних строків;

• розширювально тлумачити норму ч. 1 ст. 308 КПК відповідно до Конституції та практики ЄСПЛ;

• у разі системного ігнорування таких скарг — звернутися з конституційною скаргою до Конституційного Суду України щодо неконституційності формального підходу до поняття «ІНШИХ ОСІБ».

РОЗШИРЕНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ - В ЧОМУ САМЕ ПОЛЯГАЄ ОБМЕЖЕННЯ 

ДОДАТКОВЕ РОЗШИРЕНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ОСОБИ БЕЗ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ В КОНТЕКСТІ І ДУСІ КОНСТИТУЦІЇ І КОНВЕНЦІЇ

Відповідно до положень частини першої статті 308 КПК, передбачено право особи оскаржити прокурору вищого рівня НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ досудового розслідування, якщо вона належить до категорії осіб, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування. Разом із тим, КПК не містить чіткого визначення, кого саме слід вважати «ІНШОЮ ОСОБОЮ», а також не врегульовує процесуального статусу громадян, які дізнаються про існування кримінального провадження з відкритих джерел і вказують на бездіяльність слідства.

Проте формальний підхід, коли особі автоматично відмовляють у праві на оскарження прокурору вищого рівня НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ досудового розслідування лише через відсутність статусу заявника, потерпілого чи підозрюваного, СУПЕРЕЧИТЬ Конституції України, принципу верховенства права та зобов’язанням України як учасниці Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, надається розширене й максимально ґрунтовне обґрунтування того, в чому саме полягає обмеження прав або законних інтересів особи, яка не має процесуального статусу, але дізналася з відкритої інформації про розслідування, у контексті оскарження НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ досудового розслідування за статтею 308 КПК України:

Фактичне обмеження прав через бездіяльність у публічно значимому розслідуванні

Особа, яка не має формального статусу (заявника, потерпілого тощо), але об’єктивно дізналася про існування кримінального провадження (наприклад, із публічних джерел, рішень судів, ЄРДР, офіційних відповідей, журналістських розслідувань), має законний суспільно значущий інтерес у належному здійсненні досудового розслідування.

Особливо — якщо йдеться про провадження щодо корупції в органах державної влади, правоохоронній або судовій системі. Така особа виконує функцію активного громадянина, що сприяє виявленню зловживань, а отже — здійснює легітимне публічне спостереження за дотриманням правопорядку.

Натомість умисне затягування слідства, відсутність будь-якого результату, фактична бездіяльність і зловживання процесуальними строками прямо обмежують права такої особи на доступ до ефективного правосуддя та справедливого врядування, що визнається правом кожного (ч. 1 ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини).

Конституційні гарантії доступу до правосуддя

• Стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
• Стаття 8 Конституції проголошує принцип верховенства права, що включає, зокрема, доступ до суду та ефективні засоби захисту.
• Стаття 24 забороняє будь-яку дискримінацію, зокрема через відмінність у правовому статусі.
• Стаття 55 Конституції України гарантує право кожному на оскарження до суду дій, бездіяльності або рішень органів державної влади.

Таким чином, будь-яке звуження кола осіб, які мають право звернення щодо НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ досудового розслідування, не може ґрунтуватися виключно на вузькому формальному тлумаченні норм КПК, особливо у разі, коли мова йде про гарантоване Конституцією право на судовий захист.

Принцип добросовісного тлумачення процесуального права

Оскільки в чинному КПК відсутня чітка регламентація статусу особи, яка дізналася про розслідування з відкритих джерел, а її права зачіпаються через бездіяльність органів слідства, така ситуація потребує тлумачення на користь особи, а не держави.

У відповідності до загальних засад кримінального процесуального права, зокрема:

• принципу змагальності сторін (ст. 22 КПК),
• принципу забезпечення права на захист (ст. 20 КПК),
• обов’язку держави діяти у межах повноважень і з дотриманням прав людини (ч. 1 ст. 9 КПК),

особа, яка обґрунтовано вказує на системну бездіяльність органу досудового розслідування, що перешкоджає реалізації публічного інтересу, не може бути позбавлена права на подання скарги лише через відсутність формального статусу у провадженні.

Захист публічного інтересу та розумних строків

У практиці національних судів та у міжнародному праві публічний інтерес визнається легітимною підставою для втручання в процес з боку громадянського суспільства, правозахисників або журналістів. Особливо — у справах, які стосуються: 

• державного бюджету,
• публічних ресурсів,
• органів влади,
• посадових осіб, підозрюваних у корупції.

У ситуації, коли:

• досудове розслідування триває надмірно довго без будь-яких рішучих слідчих дій;
• відсутні повідомлення про підозру, виклики свідків, результати експертиз тощо;
• громадянин обґрунтовано вказує на ознаки службової недбалості, затягування або умисного саботажу,

– така особа має реальний інтерес у справедливому, ефективному та своєчасному слідстві, і, відповідно, має право на оскарження відповідно до ст. 308 КПК України як особа, права або законні інтереси якої обмежуються.

Слідчий суддя має надати правову оцінку доводам та аргументам 

Формальна відмова у праві на скаргу — приховане порушення принципу правової визначеності та рівності

Відмова у праві на подання скарги лише через формальну відсутність статусу учасника провадження, незважаючи на наявність об’єктивного інтересу, становить прояв дискримінаційного та вузького підходу у трактуванні норм КПК. 

Це порушує:

• ст. 24 Конституції України – недопущення обмеження прав залежно від «процесуального статусу»;
• ст. 129 Конституції України – змагальність процесу і право кожного на захист;
• ст. 8 Конституції України – принцип верховенства права, що включає доступ до правосуддя.

Таким чином, навіть за відсутності прямої нормативної регламентації у КПК поняття «ІНШОЇ ОСОБИ», Конституція має силу прямої дії, й надає право особі звертатися до суду за захистом її законного інтересу (правової позиції).

Формальний підхід до визначення процесуального статусу не може і не повинен ігнорувати реальний вплив бездіяльності органів влади на права особи. У випадках, коли:

• особа не є суб’єктом кримінального провадження в процесуальному сенсі, але
• доводить фактичне обмеження свого інтересу через бездіяльність правоохоронних органів,

вона підлягає захисту в межах ст. 308 КПК України як «ІНША ОСОБА», і має право подати відповідну скаргу.

Це тлумачення є таким, що відповідає Конституції України, загальним принципам права, а також міжнародним стандартам, які Україна зобов’язалася виконувати.

Системна прогалина в КПК — підстава для розширювального тлумачення

Відсутність у статті 308 КПК чіткого визначення поняття «ІНШИХ ОСІБ, права чи інтереси яких обмежуються» не означає, що їх не існує. Навпаки, у відповідності до:

• рішень Конституційного Суду України,
• прецедентної практики ЄСПЛ, яка визнає порушення строків навіть за зверненням журналістів, спостерігачів, активістів, правозахисників
• доктрини «законного інтересу»,

суд зобов’язаний трактувати статтю 308 КПК розширено та пропорційно, виходячи з принципів:

• pro persona — тлумачення на користь реалізації прав людини;
• in dubio pro actione — у разі сумніву перевага надається доступу до суду.

Інтерес, що випливає з публічної функції громадянина — джерело легітимного права на оскарження

Особа, яка:

• виявляє факти зловживань;
• фіксує бездіяльність правоохоронних органів;
• звертається до уповноважених суб’єктів (ТСК ВРУ, журналістів, ОГП, тощо);

фактично виконує роль публічного контролера, що є елементом демократичного механізму підзвітності влади (ст. 17, ст. 5 Конституції України).

У цьому контексті — обмеження її можливості на скаргу є формою замаскованої заборони участі у боротьбі з корупцією, що, по суті, перешкоджає реалізації права на політичну участь і громадське самовираження.

Наявність обмеження прав навіть без формального статусу

Таким чином, обмеження прав і законних інтересів Вадима Хабібулліна як особи, яка:

• є обізнаною про провадження з відкритих джерел;
• має публічний законний інтерес у його розслідуванні;
• фіксує порушення строків та бездіяльність;
• вимагає реакції держави;

є очевидним, значним і системним. Тому він має повне право на подання скарги згідно зі ст. 308 КПК та в порядку п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України. А відмова в такому праві — НЕКОНСТИТУЦІЙНА та ПОРУШУЄ міжнародні стандарти захисту прав людини.

Тому СЛІДЧИЙ СУДДЯ має НАДАТИ ЦЬОМУ ПРАВОВУ ОЦІНКУ та застосувати розширювальне, добросовісне тлумачення процесуальних норм відповідно до Конституції України, практики правозастосування та гарантій справедливого процесу, що випливають зі змісту прав людини.

Отже, враховуючи викладене, на підставі КПК України та з урахуванням принципу «IURA NOVIT CURIA» (суд знає право),-   

ПРОШУ:

1. Прийняти цю скаргу до розгляду та винести Ухвалу про це.

2. СКАСУВАТИ рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги щодо недотримання розумних строків досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки заявник Вадим Хабібуллін у порядку ст. 308 КПК України відноситься до «інших осіб, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, які мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування».

3. ЗОБОВ’ЯЗАТИ прокурора вчинити певну дію - розглянути заяву Вадима Хабібулліна про оскарження НЕДОТРИМАННЯ РОЗУМНИХ СТРОКІВ належним чином згідно зі ст. 308 КПК України у строки, визначені ст. 308 КПК України, та в разі наявності підстав — надати обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та притягнути до відповідальності, встановленої законом службових осіб, винних в недотриманні розумних строків.

Додаток: згідно викладеного - рішення про відмову в задоволенні скарги щодо недотримання розумних строків досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 

З повагою і вдячністю і щирим сподіванням на всебічне, повне та належне реагування, справедливий і неупереджений та об’єктивний і законний і обґрунтований та оперативний розгляд, увагу, а також сподіванням, що і далі буде з Божою милістю. 

Наперед вдячний Вам та Вашим співробітникам! Благослови Україну і помилуй  Господи Всевишній! Слава Богу! Слава Україні/Народу! Слава ЗСУ! 

ВАДИМ ХАБІБУЛЛІН